Швейцарія підтримала 21 виробника продуктів з українських Карпат

Про це «Щоденному Львову» під час прес-тур на тему: «Відкриття у Шевченківському гаї дегустаційних турів органічної продукції», повідомив представник громадської спілки «Карпатський смак» Олександр Коваль.

Громадська спілка створена п’ять років тому і об’єднала 21 виробника харчової продукції з чотирьох областей України – Львівської, Закарпатської, Чернівецької та Івано-Франківської. Ці виробники працюють у сфері малого та середнього бізнесу й виготовляють сири, ковбаси, джеми, соки, вина та продукти бджільництва. Майже всі ці виробники – домогосподарства, в яких працюють члени родини. Спілка не співпрацює з великими торгівельними закладами, тому що виробники не виготовляють продукцію у промислових масштабах. 

- Їхня продукція дорожча, адже це – органічні продукти. І їх виготовляють у невеликій кількості та за традиційними українськими технологіями. В цих продуктах немає хімічних добавок, тому виготовляються вони значно довше. Сир повинен вистоятися півроку. А щоби з тієї свині була добра шинка чи сало, потрібно почати годувати поросятко за два роки до сьогодні, - пояснює Олександр Коваль. 

За словами Олександра Коваля, у світі, крім швидкої їжі, фаст-фуду, є ще й культ так званої довгої їжі, лонг-фуду, коли людина нікуди не поспішає і насолоджується як їжею, так і товариством. При цьому, аби відчути смак, їжі та питва не має бути багато.

Керівник проекту «Гастрономічна екскурсія, дегустація «Смак українських Карпат» Іван Саломатін розповів про правила, за якими треба дегустувати їжу в стилі лонг-фуд.

- Дегустацію завжди треба починати з ковточка закарпатського бренді – палінки. Коли палінка доходить до самої душі, то останні крапельки зі шкляночки (погарчика) треба вилити на долоні, розтерти їх та вдихнути той запах. Так можна довідатися, з чого зроблена палінка. Далі можна взяти до рота шматочок моцарели, яка виготовлена біля карпатських перевалів. Сир варто змастити лекваром з кизилу (деренок, як кажуть на Закарпатті). Леквар – це не тільки закарпатська назва джему. Ця назва походить від кельтського слова «леко», тобто – тепло, - навчає Іван Саломатін. 

Загалом, за словами Івана Саломатіна, виробництво сиру, який пропонують продегустувати тут, дуже відрізняється від промислового. 

- Ось цей напівтвердий сир «Нарцис Карпат», Селиської сироварні з-під Хуста, не сепарують. Виробництво вимагає, щоби його два рази на тиждень перевертали і дуже часто мили. Сировар постійно контактує з продуктом. А  на виробництво ось цієї головки йде від 170 до 200 літрів молока. В підсумку отримують головку сиру на 18 кг, - говорить керівник проекту. 

Запивати все це Іван Саломатін пропонує березовим соком з Буковини, настояним на кропиві. Він зібраний з берез, які ростуть поміж сосен в екологічно чистому лісі. Це роблять, аби підготувати смакові рецептори для дегустації ковбаси, шинки та сала з правильно вирощених свиней. 

- Коли свинка-мангалиця росте, то за правилами нашої спілки, вона повинна мати вільний вихід на вулицю. Після того, як вони поїли, то виходять на полонину і насолоджуються краєвидами. Годують їх півтора року. Свинка-мангалиця відома тим, що не їсть помиї. Вона вміє викопувати собі їжу з-під снігу. А також її годують кукурудзою. І ці свинки дуже бояться грози. Якщо раптом потраплять під дощ з грозою, то потім два тижні не їдять нічого та худнуть, - розповідає Іван Саломатін про особливість породи і догляд за нею.

Представник громадської спілки «Карпатський смак» Олександр Коваль зауважив, що продукцію всіх своїх членів вони перевіряють за європейськими стандартами.

- Для нас важливо, щоби сировина була з карпатського регіону. І щоби  продукція не містила антибіотиків, гербіцидів, - розповідає він. 

Також підприємці забезпечують тваринам вільне вигулювання, як того вимагає Закон про органічне виробництво. Хоча в цьому випадку фермери не стільки виконують букву закону, скільки дотримуються традицій, коли тварин випасали на волі.

- Наша мета – навчити людей правильно споживати їжу. Через смак, через дотик. Саме тому ми відкриваємо дегустаційний зал на території Шевченківського гаю. У центрі міста – потоки людей, всі поспішають. А тут спокійно, - наголошує Олександр Коваль.

Ідея такої дегустаційної зали, де об’єднано декілька різних виробників, в Україні – нова. Менеджери громадської спілки підгледіли її за кордоном. І п’ять років працювали над її втіленням. Фінансову підтримку вони отримали від Швейцарської Конфедерації через Державний секретаріат Швейцарії з економічних питань (SECO). 

Міжнародний експерт Дослідного інституту органічного сільського господарства (FIBL) зі Швейцарії Джекі Шарбону повідомив, що подібні проекти його держава реалізує і в інших країнах. 

- За п’ять років нам вдалося створити торговельну марку, спілку та знайти людину, яка займається комерційною частиною. Може здатися, що п’ять років – це багато. Але в інших країнах у нас це забирає десять років. Мешканці українських Карпат дуже горді, пишаються тим, що роблять і роблять свою справу дуже пристрасно. І споживач знає, що, незалежно від того, що він купує – сир, хліб чи ковбасу – якість буде однаково найліпшою. Хоча продукцію виробляють різні люди, - каже іноземний фахівець, зіставляючи український проект з іншими проектами. 

Дегустаційний зал громадської спілки «Карпатський смак» розташований у Музеї народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького у Львові, в садибі з села Зарічево Перечинського району Закарпатської області. 

Вартість дегустації сирів, пікниць, шинок, вина, паленки та інших смаколиків – 200 гривень для однієї особи. В цю ціну входить квиток у Шевченківський гай. Час на гощення – не менше години. Проект «Гастрономічна екскурсія, дегустація «Смак українських Карпат» приймає групи від восьми осіб. І співпрацює з туристичними агенціями. Також дегустаційний тур можна замовити за телефоном 096 721 98 99 або на електронну скриньку ivan_salomatin@ukr.net. Докладніше на сайті - https://tuca.com.ua/ 

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook