В інтерв'ю DW Андрій Садовий заявив, що ризик розколу України відсутній, критично оцінив роль олігархів та закликав українців вчити історію.
Deutsche Welle: Пане Садовий, вважається, що є дві України - Західна і Східна, і що між ними мало чого спільного. Це так?
Андрій Садовий: Раніше це було так. Влада спеціально розділяла Україну, щоб маніпулювати суспільством та впливати на нього. Сьогодні, після Революції гідності, через біль втрат я більше не бачу суттєвої різниці між регіонами України. Особливо це стосується молоді. Молоді люди прекрасно розуміють одне одного, мають спільні цінності. Вони хочуть жити в успішній розвиненій країні, знають мови, бачили багато країн світу.
DW: У Львові під керівництвом одного з активістів Майдану Андрія Жупника діє нова "Українська галицька партія", яка обстоює інтереси трьох західних областей України. Наскільки великою є загроза сепаратизму на заході країни?
- Вона дорівнює нулю. Це, радше, культурно-політичні процеси. Ті кілька молодих людей, які створили цю партію, достатньо розумні, вони не дадуть себе використати ворогам України.
DW: Тим не менш, і ви виступаєте за децентралізацію країни. Якою, на вашу думку, має бути ця реформа? Чи можна застосувати німецький досвід федеративного устрою для України?
- Коли в Україні про федералізацію говорять олігархи, то часто мають на увазі феодалізацію. Прості ж люди просто хочуть нормально жити в унітарній країні. Однак у кожного регіону є своя специфіка. З Німеччиною, однак, порівнювати не можна. В України зовсім інший історичний досвід та інші реалії. Наша ситуація схожа на період возз'єднання Німеччини. Пам'ятаєте, як важко було наводити порядок на тих територіях, які перебували під впливом радянської ідеології? Німеччина пройшла дуже важкий шлях. Ми тільки починаємо розуміти, що таке незалежність. Після отримання у 1990-му незалежності від партноменклатури та початку приватизації багато підприємств придбали люди, близькі до влади. Потім їх назвали олігархами. Тепер ситуація змінюється, однак це не можна зробити одним рухом. Є розуміння у суспільстві, в уряді, у президента. Я, звичайно, розумію, що багато хто, у тому числі наші вороги, які не хочуть бачити Україну успішною, устромлятимуть нам палиці в колеса на шляху до децентралізації. Однак потяг рушив, і його вже не зупинити.
DW: Український президент Петро Порошенко уже понад рік перебуває на своїй посаді. Як ви оцінюєте цей рік? Наскільки активно йде процес реформ?
- Діяльність президента треба оцінювати, коли його каденція завершиться, тобто через п'ять або десять років. Цей рік був роком тяжких випробувань. Я вважаю, що Порошенко дуже добре працює на міжнародному рівні, з нашими зарубіжними партнерами, пояснює їм, що реально відбувається в Україні. Ви ж розумієте, що інформаційні бюджети деяких країн набагато менші, ніж у тій же Росії, яка поширює світом дуже рідко правдиву інформацію. Вважаю, що у Порошенка є добрі можливості зробити те, що він обіцяв українському народу.
DW: Однак у Німеччині, у тому числі депутати Бундестагу, знайомі з ситуацією в Україні, не задоволені темпом українських реформ, нарікають на корупцію, яка до цього часу не подолана…
- Це правильно. Немає тої динаміки реформ, якої б ми всі хотіли. Є проблема корупції, яка напряму пов'язана з олігархами. Якщо ми зможемо провести наступні вибори до органів місцевого самоврядування за пропорційною системою та відкритими списками, якщо дамо можливість прийти на місцях до влади освіченим та вихованим громадянам, які готові брати на себе відповідальність, це буде великим кроком уперед. Необхідно зменшити вплив олігархів. Потрібна підтримка партій з боку держави, як це робиться в Німеччині, щоб виключити корупцію при проведенні виборів.
DW: Ви критично говорите про олігархів. Однак у Німеччині деякі вважають, що саме на них треба ставити - як на людей, які об'єктивно зацікавлені в стабілізації ситуації, у демократизації країни та її переході на європейські норми, розглядаючи такий шлях як останній шанс зберегти власний бізнес.
- Олігархи чинять спротив демократії, у них тоталітарне коріння. Ви, мовляв, усі мовчіть і чекайте, а ми скажемо, що робити. Я хочу, щоб у нашій країні слово "олігарх" пішло в забуття, щоб ми говорили про людей, які мають вплив і сплачують податки. Якщо багаті українці реально почнуть платити податки, якщо буде підтримка держави нових засобів масової інформації та партій, тоді проблема олігархії вирішиться сама собою. Головне, щоб кожен українець був співучасником реформ та змін у країні.
DW: Ще одна тема. Ви свого часу призначили додаткову пенсію ветеранам Української повстанської армії, ведете кампанію з ліквідації радянської символіки. Ці заходи не є в Україні безспірними. Чи має сенс додатково розпалювати суспільні пристрасті у такий і без того непростий час?
- Історію треба знати. Українці, на превеликий жаль, її не знають дуже добре. Сьогодні стають відомими факти, що свідчать про те, що спецпідрозділи Радянської армії спеціально перевдягали у форму УПА, щоб чинити звірства, вбивати вчителів, лікарів, створюючи тим самим нові конфлікти. Це страшно. Однак про це треба знати. І сьогодні про це знають вже й на сході країни. Що ж стосується символіки, то у Львові з цим немає проблеми. Пам'ятники Леніну були прибрані у нас ще у 1990-ті роки. Як можна залишати пам'ятник людині, яка руйнувала церкви, мечеті, синагоги, вбивала сотні тисяч людей? А те, що пам'ятники Леніну стоять ще в багатьох містах України - це питання до місцевих органів влади. Просто людям потрібно давати більше правдивої інформації, щоб вони самі приймали рішення.
