Відставка гендиректора НТКУ Зураба Аласанії призвела до гучного скандалу. Про перепони в організації "Євробачення", тиск влади і її небажання підтримувати суспільне телебачення він розповів у інтерв'ю DW.
DW: Через що саме проведення "Євробачення" опинилося під загрозою?
На Національній телерадіокомпанії України (НТКУ. - Ред.) - мільйон проблем, з якими ми поступово боролися останні два з половиною роки. Але проведення "Євробачення-2017" в Києві висвітило усі ці проблеми і водночас не залишило нам часу на їх вирішення. Тому я й написав заяву на звільнення, щоб привернути увагу громадськості до того, в яких умовах нам доводиться працювати. Організацією "Євробачення" займається окрема команда, але закони України не дозволяють цій команді нормально працювати.
Але що конкретно заважає гідно підготувати "Євробачення"?
Поки що йдеться не про гідний рівень, а просто про початок роботи. Я не міг найняти жодну людину для підготовки конкурсу. Спеціалісти, які організовують заходи такого рівня, - зазвичай дуже затребувані та високооплачувані. А в нас на НТКУ базова ставка - 52 євро на місяць.
І що, мені з такими сумами на руках організовувати європейський пісенний конкурс? Закон не дозволяє мені платити більше. А щоб збільшити гонорари конкретно для проведення "Євробачення", потрібно ухвалити окрему постанову Кабміну. І так на кожному кроці, для усього потрібна окрема постанова Кабміну. Окрім цього, потрібен закон про спрощення тендерних процедур, він уже на розгляді у Верховній Раді спеціально під "Євробачення". Зараз я нічого не можу закупити без тендерів. А з тендерами ми нічого не встигнемо організувати. І навіть з тендерами я не найму хороших фахівців, бо в них високі розцінки, а правила тендеру змушують мене брати найдешевших, навіть якщо вони працюватимуть у 10 разів гірше.
Якщо уряд надасть додаткові гроші на "Євробачення", чи погодитесь Ви змінити рішення і залишитися на посаді?
Наші друзі з Європейської мовної спілки вважають, що ми вже запізнюємося на два місяці. Таке відставання від графіку можна надолужити, але для цього потрібне бажання. Держава поки що не хоче займатися "Євробаченням", чиновники кажуть: "Навіщо нам це потрібно?" Виходить, це потрібно тільки мені, бо НТКУ має контракт про співпрацю з Європейською мовною спілкою, на якому стоїть мій підпис. Тому це не проблема персоналій, це проблема процесу, який треба налагодити. І якщо моя відставка допомогла щось вирішити, то я радий.
Які Ваші досягнення за два з половиною роки роботи генеральним директором загальнонаціонального мовника?
Уперше у країні ми показали, що навіть державний канал має достатньо сил опиратися тиску влади. І це вперше за 54 роки існування "УТ-1"! Як наслідок, два з половиною роки тому Київський міжнародний інститут соціології провів опитування, згідно з яким 68 відсотків українців не вірили, що "УТ-1" колись зможе звільнитися з-під впливу влади. А зараз 45 відсотків українців нам довіряють. Звичайно, люди не задоволені якістю наших програм, але ми не маємо ані копійки грошей на поліпшення нашого продукту.
По-друге, ми довели всім, що великий масовий телеканал можна зробити нетоксичним для аудиторії. Ми не показуємо зґвалтованих діток, кривавих сліз, інших скандальних речей, а просто спокійно працюємо. Через це в нас немає таких високих рейтингів, яких за допомогою "жовтих" новин досягають комерційні канали. Нехай рейтингів немає, але ми працюємо згідно зі стандартами суспільного телебачення.
З якими найбільшими проблемами Ви стикалися у своїй роботі?
Це закони України, радянське мислення працівників - і воно нікуди не зникло, навіть у чиновників Кабміну мислення досі радянське! - та дуже застаріла технічна база. Всі ці проблеми можна вирішити, але не так швидко, як очікують люди.
Як закони України можуть бути проблемою?
Наприклад, закон про роботу НТКУ, через який ми не можемо купити нові комп'ютери, бо не маємо права на будь-які капітальні видатки.
Що слід змінити для остаточного запуску суспільного телебачення? Які повноваження потрібні його майбутньому керівництву?
Згідно з законом, ці повноваження з'являться вже із січня 2017 року, а замість НТКУ постане юридична особа, яка зможе вести незалежну діяльність. Але, звичайно, за умов належного фінансування. Надзвичайно важливо, щоб одразу з першого року роботи суспільного телебачення уряд не намагався урізати чи недодати фінансування, бо у наступні роки чиновники тим паче не захочуть давати гроші. Тому я закликаю всіх уважно стежити за формуванням бюджету на наступний рік і особливо - за його ухваленням у Верховній Раді у грудні.
Чи взагалі реально реформувати величезну структуру державного телебачення? Можливо, варто було його закрити і створити суспільне ТБ з чистої сторінки?
Мені багато хто таке казав. Але коли ми все починали, влада не дала нам вибору, і ми почали поступово діяти. Звичайно, легко радити позбутися баласту з 28 обласних компаній, організувати суспільне телебачення тільки на одному каналі і на його прикладі показати, як все повинно працювати. Та все це - слова в повітря, бо це дуже дорого, значно дорожче, ніж з нуля створити новий телеканал. Спершу треба закрити усі старі потужності, виплатити компенсації всім співробітникам, пережити скандал через те, що ми вигнали людей на вулицю - тож усе це було б не менш складно і точно не дешевше.
Ви заявляли, що система побудована так, що не красти неможливо - суспільство, працівники, влада очікують саме цього. Що Ви мали на увазі?
Я поясню на конкретних прикладах. Ось у мене на столі лежать цукерки і яблука. Я не міг їх купити за гроші НТКУ, бо такої статті витрат не передбачено, просто немає. Цукерки, яблука, кава, чай - це дрібниці, але я змушений їх купувати для відвідувачів за свої особисті гроші. Ще один приклад: згідно з законом, я не маю права полетіти у відрядження. Бюджет НТКУ такого не передбачає. Що в такій ситуації робити? Вихід є, але корупційний. Скажімо, можна продати телерекламу. Наприклад, її вартість - п'ять тисяч гривень за хвилину. У документах ми вказуємо, що вартість 500 гривень, а решту 4500 мені сплачують готівкою, яку я приховую для своїх потреб та потреб каналу. За рік я міг би заробити в такий спосіб кілька мільйонів гривень. Це були би гроші на відрядження, зйомки програм, пригощання співробітників, наприклад, на свята усі так люблять на роботі накривати столи з шампанським і мандаринками. Якщо я так робитиму, звичайно, мене любитимуть підлеглі, і профспілки не будуть вимагати моєї відставки. Але ж усе це означає, що я повинен красти.
Держава на такі оборудки традиційно дивитися крізь пальці та дозволяє директорам красти. Але натомість раз на чотири роки, коли починається виборча кампанія, дзвонять чиновники і вимагають, щоб я задіював свій "адмінресурс" на їхню користь. І так постійно, вся країна так живе. Навіть глядачі невдоволені тим, що я не краду. Мене критикують, чому кореспондентів "Першого національного" не було в Ріо-де-Жанейро, чому ми так мало висвітлювали Олімпіаду. А тому, що це коштувало б 70 тисяч доларів, яких у нашому бюджеті немає. Я повинен був украсти 70 тисяч, щоб відправити репортерів до Бразилії? Від мене вимагали за будь-яку ціну дати гарну картинку з Олімпіади. Та я не хочу красти.
Ви заявляєте, що на Вас постійно тисне влада. Чи взагалі можливо за таких умов створити суспільне мовлення?
Постійний тиск на медіа з боку влади - це нормально, це частина нашої роботи. Мій обов'язок - захищати журналістів, щоб вони могли спокійно виконувати свою роботу. Я наче весільний генерал, вони дзвонять мені, тиснуть, обурюються, просять, але я нічого не знімаю з ефіру. У нас на НТКУ виходять три найкращі розслідувальні програми в Україні, і жодного разу ніхто з журналістів не чув від мене і слова невдоволення. Влада тисне на усі ЗМІ, але репортери цього не повинні відчувати.
Тобто конфлікти з владою не впливають на створення суспільного телебачення?
Впливають, але непрямо. Чиновники не налаштовані допомагати нам, а без їхньої допомоги складно добитися змін. Щодня в Кабміні на робочих групах ми "рубаємось" щодо змін законів, реформ тощо. Якби в нас були хороші стосунки з владою, вони б допомагали з суспільним телебаченням. А зараз навіщо їм мені допомагати? Я нічого не робив для них два роки. І канал нічого для них не робив. Тому формально вони підтримують суспільне, але насправді - ні.
