У звіті правозахисної організації Amnesty International йдеться про страти, які вчиняють на Донасі як бойовики, так і проукраїнські сили.
Deutsche Welle: Пане Нікітін, базуючись на Вашому останньому звіті, що Ви можете сказати про порушення норм міжнародного гуманітарного права на Донбасі, зокрема про незаконні страти?
Сергій Нікітін: У ході того, як розгортався конфлікт на Сході України, ми відзначали, що звинувачення у позасудових стратах почали надходити не лише на адресу луганських і донецьких збройних угрупувань, але також - на адресу прокиївських сил. Зокрема, у звіті, який Amnesty International публікувала місяць тому, повідомлялося, що добровольчий батальйон "Айдар" також можна звинуватити в порушенні прав людини, зокрема у застосуванні тортур до затриманих та інших порушеннях міжнародного гуманітарного права. Варто відзначити, якщо ми говоримо про прокиївські сили, то маємо на увазі не лише українську армію, а й добровольчі батальйони. Але загалом у розправах та стратах звинувачують обидві сторони.
- У який спосіб правозахисники дізнаються про місця можливих масових поховань чи страт?
- Мої колеги зазначають, що про факти позасудових страт та розправ можна дізнатися після того, як певна місцевість переходить з одних рук в інші: противники намагаються всіма способами показати, які порушення були зроблені іншою стороною конфлікту. Варто зазначити, що значна кількість повідомлень про страти не має доказової бази. Те, що в російських ЗМІ подавалося як масові захоронення, за фактом виявилося трьома захороненнями, у яких загалом було дев’ять тіл. Судячи з усього, ці несудові розправи були зроблені прокиївською стороною.
- Як можна запобігти таким злочинам в умовах бойових дій?
- Наша організація розробила рекомендації, звернені як до представників збройних угрупувань, так і до української влади. Від обох сторін вимагається провести негайне, ретельне і неупереджене розслідування усіх випадків страт з обох сторін, а також оприлюднити результати цих розслідувань. Оскільки відсутність офіційної інформації породжує безкарність і сприяє тому, що ми спостерігаємо ескалацію порушень гуманітарного права. Викорінення порушень гуманітарного права в умовах і звичаях війни дуже важливо. Хай не одразу, але воєнні злочини будуть розкриті. І розуміння того, що ніщо не залишиться безкарним, певною мірою впливає на людей, які віддають такі незаконні накази та беруть участь у позасудових стратах.
