Конституція Росії у четвертому абзаці статті 15-ої зобов’язує державні органи, зокрема парламент та президента Росії дотримуватися цих принципів міжнародного права.
Відокремлення Криму від України неможливе і недопустиме. Слід зауважити - гадаю, це важливо - що згідно з українським конституційним та державним правом, Крим не має права виходити зі складу України. Крим хоч і називається республікою, але не є суверенною державою, це лише свого роду комунальне або регіональне самоуправління на високому рівні.
Згідно з міжнародним правом, автономна республіка Крим не має жодних правових підстав для відокремлення. І взагалі, міжнародне право передбачає таку можливість для національно-етнічних меншин лише за дуже виняткових обставин, які передбачають не лише дискримінацію певної меншини, а її переслідування, порушення щодо неї прав людини аж до геноциду. За таких умов етнічна меншина, яка компактно проживає на території однієї держави, не повинна залишатися у складі цієї держави і може скористатися правом сецесії, тобто відокремлення, але добитися цього все ще доволі важко.
Приєднання Криму до Росії також неприпустиме. Таким кроком Росія порушує чи порушила б міжнародне право, особливо щодо територіального суверенітету України та принципу недоторканості кордонів і територіальної цілісності України. Таким чином Росія б порушила вирішальну засаду Статуту Організації об’єднаних націй, а крім того – що мало відомо – власну конституцію. Адже ці принципи міжнародного права, які закріплені ще й у спеціальних угодах з Україною, зокрема домовленості про розміщення російського Чорноморського флоту від 28 травня 1997, а також Будапештському меморандумі 1994 року, підтверджують ці основні засади міжнародного права. А Конституція Росії у четвертому абзаці статті 15-ої зобов’язує державні органи, зокрема парламент та президента Росії дотримуватися цих принципів міжнародного права.
