Кремлівський лідер Володимир Путін, як демонструють опитування, використовує українську кризу вдома - у Росії він популярний, як ніколи. Але це може змінитися, вважає російський соціолог Лев Гудков.
Deutsche Welle: Володимир Путін такий популярний, яким давно вже не був, показники його підтримки сягнули нового рекорду. Як Ви це пояснюєте?
Лев Гудков: Мала місце неймовірно інтенсивна та агресивна пропаганда. Я не можу згадати такої інтенсивності з часів розпаду СРСР - і навіть за радянських часів. Ця пропаганда знову надала режимові "легітимності", вона розтрощила опозицію та подбала про хвилю підтримки. І це незважаючи на те, що уся критика на адресу можновладців продовжує існувати, що всі розуміють: режим є вкрай корумпованим та репресивним.
Хіба люди не бачать, що економіка залишається слабкою? Захоплення нині є дуже великим: із приводу анексії Криму, із приводу проросійського руху у Східній Україні. Але що буде через півроку або ж уже восени?
На тлі всієї цієї ейфорії та патріотизму абсолютна більшість людей просто не бажає приймати відповідальність за цю політику - ані матеріально, ані морально. З Україною пов'язаний цілий важкий комплекс почуттів та страхів. Пропаганда дискредитує український демократичний рух і насамперед - курс на євроінтеграцію. Ця пропаганда стверджує, що до влади в Україні прийшли націоналісти, ультранаціоналісти та радикали, які погрожують росіянам Східної України, і тому російські керівники зобов'язані їх захистити.
До того ж, у національній самосвідомості глибоко закріплена тема "війни проти фашизму", тож якщо пропаганда стверджує, що в Україні владу захопили фашисти- усі одразу починають говорити про війну, про перемогу 1945 року та про боротьбу проти фашизму. І раптом росіян та українців підняли один проти одного.
Наразі це здається значно важливішим, аніж економічні наслідки, які от-от почнуть проявлятися, але до цього часу ще не зовсім видимі. Уже зараз можна спостерігати спад, життєвий стандарт впав десь на 1,5 відсотки, це непокоїть людей. Проте ніхто не може уявити собі, що це означає. Та ще й ті західні санкції, які застосували до цього часу, не діють як конкретний сигнал - принаймні пропаганда зображує їх як беззубого тигра.
Так звана антитерористична операція Києва дає перші результати: проросійські бойовики залишили численні опорні пункти та міста Східної України. Як це впливає на престиж Володимира Путіна в Росії?
Я вважаю, що тон звітів про роль Путіна у цьому конфлікті скоро зміниться. Путіна не будуть більше зображувати як жорсткого лідера, натомість - як миротворця, який із гуманітарних переконань бажає припинити кровопролиття. І це теж знайде підтримку в населення. Усі початкові плани - вторгнення російських військ, захоплення східних областей України, аби створити там "Новоросію", яка би простягнулась від Донецька до Придністров'я - провалилися. І це має, звичайно, негативний вплив - не так, як анексія Криму.
Тому пропаганда зміниться та буде стверджувати, що Росія лише виконує свої моральні обов'язки та керується гуманістичною метою. Якщо це матиме негативні наслідки для популярності Путіна - то не одразу, а найраніше восени, коли стане проявлятися певна втома усіма цими маніпуляціями громадською думкою, цією істеричною пропагандою.
Амбіції всупереч тверезому глузду: психологічний портрет Путіна
У Москві активісти вербують молодих людей, аби надіслати їх воювати до Східної України. Як це підходить до картинки "Путіна-миротворця"?
Наші опитування демонструють, що в людей нема великої готовності брати участь в цьому конфлікті та в боях. Більшість населення не готова у це втручатись. Це вербування, думаю, не стане надто успішним. Боротьба за символічний авторитет, за престиж та домінування Росії у світі, демонстрація власної сили - це одне. Зовсім інше - брати за це персональну відповідальність: за всі витрати, за можливе скорочення пенсій та соціальних виплат, або ж узагалі - йти воювати самим.
