Після провалу переговорів між опозицією та головою держави Януковичем протести в Україні розростаються. Це може призвести до розколу країни.
Протести 22 січня в Україні
Переговори тривали кілька годин, але коли лідери української опозиції залишили зустріч із головою держави Віктором Януковичем, їм практично не було про що розповідати. Хіба що про те, що влада, можливо, звільнить окремих політичних активістів, затриманих під час протестів. Тож Віталію Кличку не залишалось нічого іншого, як ще раз відчайдушно апелювати до терпіння демонстрантів. Адже розв'язати кризу політичним шляхом знову не вдалося. І причиною було те, що режим непохитно та нахабно відкидає політичне вирішення.
Протести можуть стати запеклішими
Протести не вщухатимуть. Можливо, стануть навіть ще запеклішими, оскільки розчарування та обурення людей Януковичем та його урядом ставатимуть ще сильнішими. Спіраль насильства, очевидно, буде накручуватися. І тоді масовий протест ризикує перерости у збройне повстання, яке може розколоти та поховати політично неоднорідну Україну.
"Банду геть!" – скандують демонстранти в Києві та інших українських містах. Вони мають на увазі уряд та президента, який поводиться з країною, як зі своєю приватною власністю. Він ділить між своїми друзями ласі шматки державної економіки, а тим часом багато людей жебракують. Два місяці безплідних протестів засвідчили: Янукович і не думає про те, щоб шукати діалогу з людьми. Він лише чіпляється за владу, тягне час та озброює до зубів своїх силовиків.
Беззаконня у парламенті
Те, що Янукович скликав екстрене засідання парламенту, щоб обговорити політику уряду - схоже, не більше, ніж тактичний маневр. Можна собі навіть уявити, що неулюбленого у народі прем'єр-міністра Миколу Азарова замінять кимось іншим. Однак це зовсім не означатиме зміни курсу. І допоки президент буде ігнорувати головні вимоги опозиції та тримати вулиці Києва в облозі спецпідрозділів, напруга у політичному протистоянні не спаде.
Розпуску Верховної Ради та дострокових парламентських виборів, як того вимагає протестний рух, навряд чи варто чекати. Так само малоймовірно, щоб були скасовані закони з обмеження свободи зібрань та свободи слова. Адже депутати ухвалили їх лише кілька днів тому в авральному режимі. Це відбулося із порушенням усіх демократичних процедур. Вчинивши так, Верховна Рада втратила будь-яку легітимність. Однак президент без зволікання підписав ці закони. Нелегітимна процедура йому не завадила.
Терор та безчинство
Політика Януковича веде до розколу України. Вона веде її до прірви. У минулі дні ми стали свідками варварських сцен у Києві. Спецпризначенці із дикою жорсткокістю били людей, які лежали на землі. На одному з відео зафіксовано, як силовики принижують та катують людей. Поранених активістів протестного руху викрадають з лікарень. Банди "тітушок" влаштовують полювання на опозиціонерів. Стало нарешті зрозумілим, чому українці говорять про терор під державним прикриттям.
Аби в країні настав спокій, необхідно зробити політичні висновки. Відповідальність за безчинства правоохоронців лежить на відповідних відомствах та їхніх міністрах. Перш за все – на міністрах юстиції та внутрішніх справ. Янукович мав би притягти їх до відповідальності, натомість досі від них не пролунало бодай прийнятних вибачень.
Хвилею протестів вже давно охоплені не лише Київ, а й інші українські міста. Демонстранти беруть штурмом адміністративні будівлі та мерії – передовсім на заході та в центрі України. Полум'я повстання у столиці поступово охоплює всю територію України.
Євросоюз не має права залишатись бездієвим. В останні тижні ЄС виявляв політичну стриманість щодо України. Звичайно, у європейських держав обмежений арсенал засобів для впливу на Януковича, особливо після того, як він скасував курс на зближення з ЄС. Проте важелі все-таки є. І Європа повинна примусити українське керівництво до справжнього діалогу з опозицією. ЄС має змусити Януковича зробити усе можливе, аби не допустити подальших смертей. Для цього Євросоюзу потрібно чітко дати йому зрозуміти: в разі силового варіанту його та його оточення чекають санкції.
