Відкрите звернення до Президента України.
Вікторе Федоровичу, я не є Вашим прихильником. Я також не є прихильником Вашої партії. Я не поділяю ідеї людей, які за Вас голосують. Я буду дуже радий, якщо Ви підете з посади Президента України. Але мені не байдуже, у який спосіб Ви це зробите. Не тому, що мене дуже непокоїть Ваша особиста доля. А тому, що мене непокоїть доля всієї України, а відтак і моя власна.
Якщо Вас переоберуть на чергових або, навіть, позачергових виборах, то це означає особисто для Вас можливість спокійно жити на покої й насолоджуватися неправедно нажитими статками, що наочно демонструють три Ваші попередники. Для України це означатиме збереження внутрішнього миру, демократичного устрою і європейських перспектив.
Якщо Вас скине революція, то у кращому випадку Ви помрете на еміграції, а у найгіршому Вас спіткає доля Каддафі або Чаушеску. Але навіть на еміграцію Ви не зможете прихопити заводи та порти, футбольні клуби та маєтки, які Ваша родина так вдало нажила останніми роками. Вашу бізнес-імперію радо розтягнуть на шматки, і першими у цій справі стануть сьогоднішні Ваші соратники. Можливо, я б навіть зловтішався з цього, якби для України це не несло загрози чергової кривавої бані, популістської диктатури та кінця європейських мрій.
Тому я звертаюся до Вас. Звертаюся не як громадянин. Як громадянин я виходжу на Майдан. Я звертаюся до Вас як історик. Я розумію, що Ви історії не знаєте. Це не Ваша провина, історії не знає, напевно, ніхто із наших політиків. Історії не знають і Ваші радники, і це також звична українська проблема. Тому я просто хочу повідомити Вам декілька речей.
1. Коли на вулицю з протестом виходить півмільйона осіб, то це не буває за гроші. Можна тримати за гроші тисячу, дві, три, навіть, десять, якщо не довго. Але історія не знає такого, щоб за гроші виходили півмільйона.
2. Не вводьте себе в оману обличчями лідерів нашої опозиції. Їх неспроможність домовитися між собою та застосувати радикальні засоби – це, насправді, Ваша остання надія. Якщо Ви не підете на компроміс із людьми, що до нього готові, знайдуться інші лідери, які Вже не будуть вести переговори. Повірте, такі вже є, хоча ні Ви, ні ми ще не здогадуємося, хто це. Адже історія, як і природа, не терпить порожнечі.
3. Коли на вулицю виходить півмільйона, то їх не можна розігнати силою. Можна влаштувати «Криваву неділю», але потім це обернеться барикадами. І чи є у Вас козаки, як у російського імператора, що б радо кинулися розганяти народ? Чи буде Ваш «Беркут» так само завзято стріляти, як вони б’ють кийками? Адже кийками неможливо розігнати півмільйона.
4. Ви можете сказати, що за Вами стільки же людей, скільки і проти Вас. Але чи можете Ви їх показати? Що ці люди готові зробити, щоб підтримати Вас? Де Ваші півмільйонні мітинги? І що, зрештою, це доводить: що країна готова до громадянської війни?
5. І ще одне. Столиця України – Київ, а не Харків, Донецьк чи Сімферополь. Неможливо правити країною, якщо ти не контролюєш столиці.
6. У Вас економіка у жахливому стані? Але ж це і наша економіка. Путін здійснює на Вас шалений тиск? Але він так само тисне і на нас. Європа не хоче надати Вам реальної допомоги? Але і нам вона так само допомагає лише палкими промовами. Якщо Ви дійсно хочете розв’язати ці проблеми, ми готові робити це разом.
Але разом – це означає відновити чесні вибори і прозору виборчу систему, повернути повноваження уряду і створити уряд, відповідальний перед парламентом, припинити судове свавілля та захоплення бізнесу. Повірте, це не катастрофа. Це просто означає повернутися до ситуації, що була напередодні Вашого приходу до влади. Ви ще можете це зробити, й ті, хто стоїть на Майдані, Вас підтримають.
Вікторе Федоровичу, Ви майстерно тримаєте паузу, але колись Вам все ж таки доведеться щось сказати. Не помилиться, адже від Ваших слів залежатиме і Ваша особиста подальша доля. І не забаріться, адже може статися так, що Вас вже ніхто не схоче слухати.
