Президент Янукович і правлячий табір не зацікавлені у наближенні до Євросоюзу або до Росії. Вони зацікавлені в тому, щоб вистояти в політиці, скористатися політичними привілеями, збагатитися і, власне, ні в чому більше.
Віктору Януковичу було б найзручніше, щоб усе було як досі: Україна між Європейським Союзом та Росією, з фінансовою допомогою одних і других. А ще якби додали щось американці – було б найкраще.
Усе пов’язане з імплементацією та пізнішою ратифікацією усіма країнами ЄС. Це дуже довготривалий процес. Якщо з’являться якісь ознаки, що Україна не виконує зобов’язань супроти Євроспільноти і поводиться так, як останнім часом – я маю на увазі також демократичні стандарти – то навіть підписаний документ, оцей папір, не матиме більшого значення, буде поставлений під сумнів.
Зрозуміло, саме підписання документа принесло б Януковичеві користь у зв’язку з його планами балотуватися у наступних президентських виборах. Це гарантувало б йому більшу підтримку, яка тепер ледве сягає 20-ти відсотків. У вільних виборах він міг би програти з опозицією. Не є так, що підпис на саміті у Вільнюсі вирішує всі проблеми і відразу наближає Україну до Європейського Союзу. Це лише початок. Треба ще врахувати, яким буде тиск з боку Росії – нова торговельна війна, нові епізоди, можливо, дестабалізація України, якась маніпуляція в Криму. Така думка, що підписання Угоди про асоціацію – це вже Україна асоційована з Європейським Союзом, – це ілюзія.
