Консервативна британська газета Times виступає за твердість НАТО стосовно Росії та за запровадження подальших санкцій: "На прикладі української кризи ми розуміємо, що Захід не має достатнього арсеналу, аби утримати Путіна від його тактики - атакувати і брати паузу. НАТО повинен продемонструвати готовність боротися за членів свого альянсу, якщо Путін спробує проникнути або здійснити пряме військове вторгнення на територію балтійських держав, Румунії чи Польщі. Якщо український уряд, сепаратисти та Москва домовляться про переконливий і тривалий мир і якщо кордон між Україною та Росією буде закрито та взято під охорону, то західні санкції проти Росії можна буде крок за кроком відмінити. Але не варто надто швидко йти назустріч Путіну. Він втратив нашу довіру".

Позиція Кремля - це окозамилювання

Західнонімецьке видання Kölner Stadt-Anzeiger коментує мирний план, ухвалений на засіданні тристоронньої контактної групи в Мінську: "Український президент, очевидно, скоряється умовам Путіна. Точніше кажучи, мусить скоритися. Його засоби вичерпані. Українська армія внаслідок раптової переваги сепаратистів не в змозі відвоювати Донецьк і Луганськ. НАТО в розпачі знизує плечима. Симпатія НАТО - на боці України. Однак, на жаль, ця симпатія не придатна навіть для того, щоб бути символічною табличкою. Наскільки реальною є загроза від НАТО в бік Росії, було продемонстровано в Уельсі. (…) Прийняття російського мирного плану - це більше, ніж етапна перемога. Імовірно, Путін видер в України та решти Європи ще один шматок української державної території".

Німецька газета Süddeutsche Zeitung пише про позицію Росії на перемовинах про конфлікт на Донбасі: "Кремль робить вигляд, буцімто йому нема чого обговорювати на переговорах, бо Росія не є учасницею війни. Але це окозамилювання. Рішення про те, чи продовжуватиметься боротьба на Сході України, ухвалюється в першу чергу в Москві, тому що там борються російські солдати".

Про результати саміту

Німецька газета Thüringische Landeszeitung критикує НАТО: "Втрата авторитету і відсутність концепції: Заходу та його військовому бронежилету, НАТО, дедалі складніше знаходити відповіді на кризи в мультиполярному світі з усіма його політичними та військовими конфліктами. Саміт Північноатлантичного Альянсу в уельському Ньюпорті пасує до цієї картинки. Реагувати на українську кризу (...) створенням сил швидкого реагування НАТО - контрпродуктивно: з погляду військової тактики це в найкращому випадку символічна політична "заспокійлива таблетка", яка може розпочати динаміку ескалації, що значно погіршить ситуацію".

Видання Stuttgarter Zeitung застерігає: "У надії, що НАТО та Росія знову знайдуть підхід одне до одного у світі з ісламістськими терористичними угрупованнями, які якраз змушують до кооперації, альянс не має зробити помилку, знову сконцентрувавшись лише на Росії. Безпекових і політичних викликів не поменшає, адже криза вирує не лише на "східному фланзі", а й у південних сусідів. Військова складова не тільки не втратить, а й набуде значення. Про це свідчить рішення не скорочувати оборонні бюджети, а збільшувати їх протягом найближчих десяти років."

"Україна розташована по той бік червоної лінії"

Тим часом спеціальний кореспондент DW Кристіан Триппе, який побував на саміті НАТО у Ньюпорті, робить песимістичніші висновки: "А що буде, якщо Путін вирішить "протестувати" в Балтії статтю 5 (за цим пунктом Атлантичної угоди збройний напад на одну або кілька країн-членів альянсу вважається нападом на всіх і кожна з країн-членів зобов'язана надати допомогу стороні або сторонам, які зазнали нападу, включаючи застосування збройної сили - Ред.) - чи то шляхом прихованої інтервенції, чи то шляхом повітряно-наземної операції? Помирати за Таллінн? Відпрацьовувати ядерний удар для Риги? Ці питання - не з галузі наукових дискусій. І це не обговорення пацифістських груп. Ці питання ставляться самими членами НАТО. Ухвалене рішення про створення сил швидкого реагування відповіді на них не дає."

"А як бути з Україною? Голосних запевнень, демонстрацій солідарності, символічних оголошень про допомогу для Києва під час саміту НАТО не бракувало. І все ж доводиться констатувати, що в конфлікті з Росією країна полишена сама на себе. Справжньої допомоги союз запропонувати не може. Україна розташована по той бік червоної лінії. Цілком певно, що Путін це зрозумів", - підсумовує спеціальний кореспондент Deutsche Welle.

Саміт в Уельсі: НАТО готується до крайнього сценарію з Росією

Впливова італійська газета La Stampa висвітлює дискусію про те, яким чином запроваджувати санкції: "Це великою мірою залежить від того, чи втримається перемир'я. Американські санкції стосуються у першу чергу фінансового, банківського та енергетичного секторів, з деякими додатками у сферах технологій, оборони та заборони подорожей наближеним до режиму особам. Європейські санкції схожі, і стосуються російських нафтових колоссів, контрольованих державою, та оборонних підприємств. Крім того, нові європейські санкції забороняють, приміром, італійській "Сайпем" та французькій "Текніп" бурити нафтові свердловини у морі, в Арктиці."

"Але водночас між ЄС та США все ще існує різниця у тому, як саме застосовувати санкції. Обама зазначає, що волів би одразу запровадити нові обмеження, а потім скасувати їх у разі, якщо Путін не порушить режиму припинення вогню. Європейці ж бажають використовувати загрозу санкцій як форму тиску на Кремль, щоб змусити його передумати", пише видання і використовує таку метафору: це як "тримати руку на спусковому механізмі, на який одразу натиснуть у разі порушень", - розмірковує італійське видання.