Костянтин Морозов, який став першим сучасним українським міністром оборони, каже, що упродовж багатьох років він утвердився в думці про потребу вступу України в північноатлантичний альянс.
В інтерв’ю «Голосу Америки» Морозов, колишній генерал радянської армії, розповів, що про НАТО у нього склалося позитивна думка ще з перших контактів у Брюсселі 1992 року, з яких він повертався «вже зрозумівши, що протистояти викликам загроз воєнній безпеці наша країна самотужки не зможе».
«Мої погляди з часом лише зміцнювались, і на цей час я вважаю, що Україна поза НАТО просто не має шансів зберегти свою свободу, територіальну цілісність і незалежність», - стверджує він.
77-річний Костянтин Морозов наполягає, що за останні 30 років ще до російської агресії 2014 року бачив, що Росія «ніколи не була щирою у наших міждержавних стосунках і становила для України потенційну загрозу територіальній цілісності і державності».
«Несправедлива позиція в питаннях правонаступництва одразу після розвалу Союзу (СРСР), регулярні шантажування з енергоносіями, періодичні територіальні претензії, незаконні вимоги щодо української внутрішньої політики, протидія нашому вибору в сфері міжнародної політики безпеки, втручання в роботу уряду - все це було ознаками постійної напруги, що не виключала критичних загострень», - перераховує Морозов.
Він вказує на «наполегливість, з якою на початку 90-х і пізніше РФ (Російська Федерація) відстоювала базування російського флоту в українському Криму» і вказує, що ті російські бази поступово зміцнювались «як військова загроза Україні в межах її кордонів», а потім «підрозділи ЧФ (Чорноморського флоту Росії) першими були використані для захоплення спочатку влади, а після того і території півострова».
Костянтин Морозов, очолюючи новостворене міністерство оборони України з 3 вересня 1991 до 4 жовтня 1993 року, керував перетворенням базованих на українській території частин Радянської армії на збройні сили України.
Він зокрема наполягав, що і усі об’єкти й кораблі радянського Чорноморського флоту на українській території мали належати Україні, але уряд на чолі з президентом Леонідом Кравчуком погодився 1993 року на компромісне рішення, щоб частину флоту, включно з базами в Криму, залишила за собою Росія.
Морозов пішов у відставку, перейшовши через кілька років на дипломатичну роботу, і з 2005 до 2207 року він був головою місії України при НАТО.
Рівень підтримки НАТО «не відображає серйозності моменту
Костянтин Морозов зараз говорить про «помилкову багаторічну державну оборонну політику», а роки правління Віктора Януковича 2010-14 називає часами «антинародної влади», яка зруйнувала здатність України захищатися.
Я не спостерігаю відповідного до ситуації збільшення в суспільстві рівня усвідомлення причини (російської агресії) саме через відсутність військово-політичного союзника України.
В інтерв’ю Морозов визнає, що російська агресія проти України 2014 року мобілізувала українське суспільство і показала його «готовність до збройного захисту своїх земель».
Проте він наголошує, що «самосвідомість громадян зростала шаленими темпами, але, на жаль, не в питанні пошуку союзника».
«Мобілізація суспільства в питанні необхідності членства в НАТО як гаранта воєнної безпеки, в очікуваному мною обсязі не відбулась», - сказав Морозов «Голосу Америки».
На його думку, досі не сталося «чіткого визначення причинно-наслідкових зв'язків між прорахунками попередньої оборонної політики України і “несподіваним” збройним нападом на нашу країну».
Схвалюючи зростання підтримки НАТО в українському суспільстві, Костянтин Морозов стурбований, що кількість прихильників членства України в альянсі «все ще не відображає серйозності моменту».
В оприлюднених 2020 року результатах опитування Центру Разумкова і Центру «Социс» 47,7% опитаних українців сказали, що проголосували б за вступ в НАТО на можливому референдумі.
Підтримка членства України в альянсі залишається низькою особливо у південних та східних регіонах, де опитування навесні 2021 року Центром міжнародної безпеки виявило лише 26% прихильників вступу в НАТО і майже 40% тих, хто проти.
Чинний міністр закордонних справ Дмитро Кулеба у статті для американського аналітичного центру Атлантична рада під заголовком «Чому Україна досі не в НАТО» головною перешкодою українського вступу називав поєднання «міфів і побоювань» серед членів організації.
Позаблоковий статус
Британський аналітичний центр Chatham House у новому дослідженні також вказує, що поширені на Заході помилкові уявлення можуть бути однією з перешкод розширення НАТО, але і внутрішні українські політичні процеси щодо євроатлантичної інтеграції розвивалися з поворотами.
Перша українська Воєнна доктрина, затверджена Верховною радою 1993 року, проголошувала: «Дотримуючись позаблокового статусу, Україна сприяє створенню надійних міжнародних механізмів та загальноєвропейської структури безпеки...».
1995 року в інтерв'ю для проекту Усна історія України Костянтин Морозов говорив, що в ті роки принцип позаблоковості для українських політиків-державників означав насамперед стримання від залучення України до очолюваних Москвою політично-військових об’єднань з пострадянськими державами.
На початку двотисячних Україна з президентом Леонідом Кучмою заявила про курс на «євроатлантичну інтеграцію», а за часів президента Віктора Ющенка навіть намагалася подати заяву на початок Плану з набуття членства в НАТО.
Але гаслом позаблоковості скористалися сили на протилежному боці політичного спектру України, коли Віктор Янукович 2010 року у якості президента проголосив про відмову від українського курсу на приєднання до альянсу.
На думку Костянтина Морозова, навіть зараз рівень підтримки членства України в Північноатлантичному альянсі недостатній, а «рівень підтримки НАТО як ціннісного вибору ще менший».
«Я не спостерігаю відповідного до ситуації збільшення в суспільстві рівня усвідомлення причини (російської агресії) саме через відсутність військово-політичного союзника України», - зауважує Морозов.
Він вважає, що проблема не лише у браку знань українців про НАТО та у впливі радянських «міфів», але й у ролі «ворожої спецпропаганди».
У теперішній ситуації Костянтин Морозов вважає, що Українським політикам і далі треба працювати над просуванням до вступу в НАТО, але вказує, що в умовах війни з Росією навіть перспектива отримання ПДЧ (Плану дій щодо членства) «наразі не надасть нам переваг».
«Нам потрібно, зберігаючи перспективу набуття членства в Альянсі, домогтися статусу Основного союзника США поза НАТО (MNNA). Це, як на мене, має бути одним з головних питань порядку денного наших переговорів з адміністрацією Байдена», - вважає Морозов.
Нагальним він називає «відновлення довіри союзників» до інтеграційних намірів України.
«Почати хоча б з призначення Глави Місії, посла до НАТО і військового представника України при штаб-квартирі», - підкреслює він факт тривалої неукомплектованості українських представництв в альянсі.
