Карта розгортання російських військ навколо України на підставі фіксації усіх військових баз ЗС РФ, які виявлені за супутниковими знімками. Кожна позначка підтверджується даними об'єктивного контролю.
Dailylviv.com передруковує публікацію Юрія Бутусова, Цензор. НЕТ.
Всього у безспосередній та відносній близькості від кордонів України станом на 2 лютого зафіксовано 87 російських військових баз.
Зокрема червоними ромбами позначені 63 стаціонарні постійно діючі військові бази, більшість яких були створені, розширені та модернізовані після початку вторгення РФ до України у 2015-21 роках.
24 бази позначені більшими жовтими кругами, вони є новими, тимчасовими і розгорнуті починаючи з листопада 2021 року. В тому числі серед цих нових - 6 баз розгорнуті впроджовж останнього тижня. Вони мають позначку NEW. Переважна кількість NEW таборів це Крим.
Висновки щодо обстановки:
1. Росія продовжує воєнну демонстрацію біля кордонів України, і чисельність розгорнутих сил перевищує чисельність російських військ біля наших кордонів у 2014 році, та у квітні 2021 року. Розгортання відбувається на максимально широкому фронті вздовж усього кордону з Україною та на території Білорусі під легендою тривалих маневрів.
2. Дії російських військ загрозливі, але щоб вивести ці сили з баз та перейти в наступ, противнику знадобилось би як мінімум кілька днів. Таке загрозливе наближення буде завчасно помічене нашою розвідкою та розвідкою НАТО, і ми отримаємо попередження завчасно. З кожним днем неквапливого зосередження російських військ у цих діях стає все більше політичної демонстрації. Але це не означає, що відбувається суто гра - бо для того, щоб ця гра перетворилась на кров, потрібно дуже небагато зусиль.
3. Небезпека полягає не тільки в тому, що Путін проводить демонстрацію. Небезпека ще й у тому, що Росія відпрацювала у квітні 2021 року розгортання з'єднань швидкого реагування, зі складу, наприклад, повітряно-десантних військ, які не беруть участі у цьому розгортанні. А зараз Росія відпрацьовує розгортання своїх з'днань з Сибіру та Далекого Сходу. Тобто окремі компоненти спільно відпрацьовують виконання нападу на Україну і у разі потреби можуть застосовуватись одночасно.
4. Якщо аналізувати це не як політичний тиск, а як підготовку до реального військового вторгнення, це подібне на маскування противником напрямку зосередження основних зусиль. Противник намагається привернути увагу та розтягнути наші сили прикриття, щоб полегшити собі дії на обраному напрямку. Реакція НАТО показує, що досягнути оперативної раптовості російська армія не може. Але тактична раптовість на окремих локальних напрямках може бути досягнута.
5. З огляду на контури розгортання найбільш небезпечним для наступальних операцій ЗС РФ був та залишається фронт на Донбасі. Як з політичної, так і з військовї точки зору локальні удари на Донбасі можуть розглядатися як бажаний для РФ сценарій силової ескалації у тому разі, якщо спроби чинити політичний тиск остаточно проваляться. Для таких локальних ударів не потрібно заздалегідь створювати велике угруповання. Сили противника, які там заздалегідь розгорнуті та посилені двома новими військовими таборами, для локальних операцій вже створили необхідну інфраструктуру та можуть накопичуватись на прифронтових рубежах приховано. Тому найбільшої уваги продовжує вимагати саме фронт на Донбасі.
