Як ідеться у наказі, "особовий склад бригади проявив масовий героїзм, відвагу, стійкість та мужність у бойових діях із захисту вітчизни та державних інтересів в умовах збройних конфліктів".

Надаючи почесне звання 64-й бригаді, підозрюваній у скоєнні воєнних злочинів у Бучі, Путін продемонстрував, що не помічає розправ над мирними жителями, вважає російський публіцист Федір Крашенінніков.

Як стало відомо, востаннє перед нагородженням "масовий героїзм, відвагу, стійкість і мужність" новоявлені гвардійці проявили у Бучі, котра стала символом убивств, зґвалтувань, мародерства та інших можливих воєнних злочинів, скоєних на території України армією Росії. Незважаючи на те, що крім 64-ї бригади у Бучі були й інші підрозділи російської армії, медійну славу здобула саме вона завдяки даним української розвідки. І тому її заохочення видається символічним і навіть демонстративним.

Заохочення жорстокості

Від самого початку війна в Україні вразила спостерігачів жорстокістю і варварством, яких Європа не бачила понад 70 років. Віроломний напад, обстріл мирних міст, людиноненависницька пропаганда, воєнні злочини - хто міг повірити ще недавно, що все це можливо в ХХІ столітті?

Здавалося б, навчене досвідом ХХ століття людство виробило норми, покликані у будь-якій ситуації захищати мирне населення. Але виявилося, що армія Росії, держави-члена Ради Безпеки ООН, з цими нормами зовсім не знайома, як незнайомі її солдати й офіцери з поняттям "злочинний наказ".

За минулі два місяці керівництво Росії не тільки не визнало жодного зафіксованого міжнародною пресою, медиками та криміналістами злочину, вчиненого російською армією в Україні, але й не висловило готовності до їхнього розслідування. Усі вони незмінно оголошуються російським керівництвом провокаціями українців.

В умовах війни важко очікувати від керівництва будь-якої армії публічного визнання злочинів своїх солдатів. Але після того, як трагедія Бучі прогриміла на весь світ, з'явилася надія, що буде проведено якесь внутрішнє розслідування і подібна поведінка щодо мирних громадян буде засуджена або хоча б не заохочуватиметься.

Ці надії, якщо вони взагалі в когось були, виявилися марними. Рішення Путіна присвоїти почесне звання тим, хто підозрюється в участі у різанині в Бучі, позбавляє сенсу будь-які розмірковування про те, що злочини російської армії в Україні пояснюються неадекватністю їхніх безпосередніх виконавців. Тепер очевидно, що керівництво Росії та особисто Владімір Путін не лише не засуджує, але й вітає жорстоке ставлення окупантів до мирних жителів. Можливо, їм здається, що розправи, грабування і знущання мають нагнати на українців жах і схилити їх до припинення опору. Втім, у заохоченні злочинів можна побачити й інші резони.

Плювок в обличчя Заходу

Путін любить нагороджувати тих, кого преса і громадськість, що критикує його, називає організатором або співучасником якогось гучного злочину, і вже не раз робив це. Найхарактерніший випадок - нагородження Сулеймана Геремєєва медаллю ордена "За заслуги перед Батьківщиною" у п'яту річницю вбивства Бориса Нємцова, в причетності до якого він і підозрювався. Швидше за все, це цілком осмислене рішення Путіна показати і своїм, і чужим, що він завжди на боці тих, хто виконує його накази. І що більше обурюється Захід, то з більшим задоволенням Путін демонструє йому свою готовність і далі зневажати все те, чим там найбільше дорожать - ті самі загальнолюдські цінності, про які у путінській Росії прийнято говорити з неприхованою зневагою.

У якомусь сенсі вся ця війна - криваве і страшне "свято непослуху" Владіміра Путіна, який нарешті дозволив собі і всім тим, хто готовий йти за ним, все, що у сучасному світі засуджується, критикується чи забороняється. І в цій логіці заохочення підозрюваних у причетності до злочинів у Бучі - це ще й черговий плювок Путіна в обличчя західній громадській думці та всій сучасній цивілізації.

Публічно відзначаючи особливою увагою тих, кого ввесь світ підозрює у нелюдській жорстокості, Путін провокує повторення таких епізодів, демонструючи і армії, і російському суспільству, і українцям, і всьому світу: з боку керівництва Росії вбивць, ґвалтівників, мародерів у погонах чекає тільки підтримка, і стримувати себе не треба - ні рядовим, ні генералам, ні пропагандистам, що підбурюють їх на "подвиги".

Путіна зовсім не турбує, що згодом вбивці й мародери повернуться до міст Росії та застосовуватимуть отримані в Україні навички. Навпаки, ветерани війни в Україні, всі ці "гвардійці" з Бучі стануть ще однією опорою його влади. Знаючи, що в усьому світі їх вважають злочинцями, вони будуть зацікавлені у збереженні путінського режиму за будь-яку ціну. Можливо, у цьому головний внутрішньо політичний сенс всього, що відбувається, - не лише розправитися з Україною та демонстративно розтоптати всі цінності сучасної цивілізації, а й помазати кров'ю українців якнайбільше росіян, щоб усі вони стояли на сторожі режиму Путіна, альтернативою якому буде покарання для них.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.