Офіціозні російські засоби масової інформації протягом кількох тижнів перед самітом G20 в Китаї активно розвивали тему, пов'язану з майбутньою особистою зустріччю між главами американської і російської держав у КНР. Значення надавалося як самому формату "тет-а-тет", так і найбільш обговорюваним у його рамках проблем щодо України та Сирії. Особлива увага приділялася нюансу, пов'язаного з питанням про те, хто з двох лідерів проявить ініціативу для проведення персональної дискусії. Російські інформагентства розтиражували новину про те, що Барак Обама нібито першим виявив цікавість до спільної розмови і "підійшов" до Владіміра Путіна з відповідним проханням. Ми поцікавилися у політолога Андрія Піонтковського, які його враження в зв'язку з цим феноменом, і попросили прокоментувати значущі для Росії і світу підсумки засідання "Великої двадцятки".

NA: Андрій Андрійович, як Ви вважаєте, наскільки російське пропагандистське висвітлення зустрічі Обами і Путіна відповідало реальності?

А.П .: Пропагандистські версії дуже смішно змінювали одна одну. Спочатку Путін і Обама начебто зіткнулися ніс до носа в коридорі, потім - нібито Обама першим підійшов до нього, третя версія - він всюди шукав Путіна, а у Кисельова вже всі світові лідери вишикувалися в чергу в “передбаннику” пахана Земної кулі. Це ще раз показує всю нікчемність нашої зовнішньої політики. Вона повністю зайшла в глухий кут. Ми живемо одним піаром, надуваючи щоки.

По суті ж, зустріч для Путіна на G20 закінчилася оглушливим поразкою Кремля. Задумки були наполеонівські. Почалося все з "Гляйвіца”: істерика про українських терористів в Криму, вбивство російського військовослужбовця, "не забудемо, не пробачимо", "ми виходимо з мінських домовленостей", "нема про що розмовляти", "поговоримо з Олландом і Меркель без всякого Порошенко"- якого заодно записали в" хунту", чого раніше не траплялося, а також назвали його "алкоголіком" і "олігархом". Відразу ж після цього - найбільші після другої світової війни військові маневри. Масштаби аналогічні тим, що були перед вторгненням до Чехословаччини в 1968 році, а раптової перевірки цивільних міністерств в умовах воєнного часу не проводилося з 1945 року. Одним словом, Путін рвав на собі одяг: "тримайте мене семеро, кинуся на Україну". Ця жалюгідна комедія розігрувалася протягом трьох тижнів, що передували саміту.

Проте, сам "Гляйвіц" був проведений надзвичайно халтурно. Звичайно, як злодій Путін не поступається ні Сталіну, ні Гітлеру і готовий на будь-який злочин. Однак і він сам, і очолювана ним система за силою і організованістю не може зрівнятися з тими злочинними аналогами, до яких він разом зі своїм "конем-Ріббентропом" намагається дотягнутися. У результаті Захід зайняв жорстку позицію: йому прямо сказали, що не вірять в його кримські казки, та ще й значно посилили санкції, вперше торкнувшись особистого гаманця Путіна - "Газпрому”. Головне, що була прямо зазначена причина нових санкцій: провокація, організована Москвою в анексованому Криму. Відповідно, Путін приїхав на саміт G20, повністю "провалившись".

Моє особисте враження: з огляду на його загальну поведінку на госпактиві, роблю висновок, що не ризикне цей чоловічок почати масштабну війну. Він лише прикидається “припадочним” для того, щоб вибити для себе можливість зберегти бандитську Лугандонію і заштовхнути в політичне тіло України. Але Україна ніколи на це не піде. Ніякої гри в Україні у нього немає…

NA: Ви розповіли про невдалий шантаж кримською ескалацією. Ми спостерігаємо "кризу жанру" в стратегії Кремля?

А.П .: Путін вперше був абсолютно відверто посланий Заходом в певне місце. На посилення американської позиції безумовно зіграла свою роль безпардонна спроба втручання у виборчу кампанію в США. Я маю на увазі використання кремлівськими агентами безграмотного Трампа, повне самовикриття Ассанжа, кібератаки на штаб демократів і, нарешті, "коментар" Путіна на тему розкриття чужих серверів.

Розмовляв Олександр Кушнарьов, Newsader