DW: Як ви оцінюєте актуальну ситуацію в Україні? І чи матиме це вплив на позицію країн ЄС щодо санкцій проти Росії?

Ельмар Брок: Той факт, що сепаратисти разом із росіянами не дотрималися перемир'я та спробували здійснити захоплення подальших територій, показує, наскільки складно реалізувати мінські угоди. Тому перемир'я, мінські угоди, контроль українсько-російського кордону з боку ОБСЄ та Україною дуже важлива основа для того, щоб на базі цього владнати всі питання та отримати передумови для подальших переговорів. Доти, доки Росія не погодиться на це, санкції не будуть скасовані. Але, звичайно, ми готові на конструктивні переговори з Кремлем. За умови, що Росія дотримуватиметься міжнародного права.

Ви бачите хоч якісь проблиски у кінці тунелю?

На Сході України я не бачу проблисків, доки сепаратисти, підкріплені російськими персоналом та російськими озброєннями, чинять там свої справи. Але я знаю, що багато людей шукають миру, оскільки нормальним людям здебільшого потрібен мир. І цей фактор, на мою думку, слід сильніше використовувати. Треба, щоб багато людей, які стали біженцями і живуть далеко від своєї батьківщини, подекуди в притулках та наметах, отримали шанс знову повернутися до свого регіону.

Через що зривається проведення зустрічі в Астані в "нормандському форматі"?

Потрібно, щоб заздалегідь було досягнуто порозуміння у питаннях, які керівники держав потім змогли б закріпити на своїй зустрічі. Якщо для цього немає передумов, то керівникам доведеться зустрічатися по багато разів без суттєвих зрушень. Такі переговори втрачають будь-який сенс. Тому сторони повинні сигналізувати, в якому обсязі вони готові досягати прогресу. На жаль, цього бракує. Російська сторона не готова це зробити і взяти відповідальність. Вона вдає, ніби не має впливу на сепаратистів. Хоча ми знаємо, що значна частина сепаратистів – це росіяни, що керівництво в минулому здійснювали російські командири, що там є російські військовослужбовці. І Росія повинна брати на себе за це відповідальність та не на словах, а на ділі сприяти деескалації в регіоні.

Окрім досягнень на дипломатичному фронті, Євросоюзу, схоже, хотілося б бачити і більше відчутних результатів проведених реформ в Україні?

Ми переконані, що реформи на території України, яка перебуває під контролем уряду в Києві, терміново необхідні. Однак треба поставитися до ситуації із розумінням. Не так давно відбулися вибори та формування уряду. Я дуже вірю в те, що нинішній уряд хоче здійснити ці реформи. І ми будемо підтримувати його на цьому шляху. Цілком очевидно, що необхідно працювати над побудовою правової держави, подоланням корупції, а також ухвалити законодавчі акти для для вступу в силу зони вільної торгівлі з ЄС, для захисту самої України в цій зоні вільної торгівлі. Але, звичайно, не слід забувати, що цей уряд мусить паралельно вести війну на своїй території з іноземною силою, тому обмежений у можливостях.

Заходи з нагоди 70-ї річниці звільнення Освенціма могли би послужити майданчиком для налагодження втраченого діалогу з Москвою, на кшталт нормандської зустрічі улітку. Але Путін до Варшави не поїде...

Я не хочу в зв'язку з Освенцімом висловлювати якусь критику, особливо як німець. Але я вважаю, що слід використовувати всі наявні можливості для комунікації. У такі часи, як тепер, важливо не обірвати нитку діалогу, щоб не допустити неконтрольованого розвитку подій та не спричинити ескалації військового конфлікту. Лише якщо діалог відбувається різними каналами, можливо загасити кризу.

Які дипломатичні канали ви маєте на увазі, якщо Москву нікуди не запрошують?

Ні, Москву скрізь запрошують. Зокрема керівництво Росії було присутнє на G20. Тривають постійні контакти німецької канцлерки з російським президентом та іншими дійовими особами. Відбуваються щотижневі телефонні переговори між президентами Порошенком та Путіним. Отже, контакти існують. І їх потрібно використовувати далі.

У європейських колах обговорюється створення російськомовного телеканалу для протидії російській пропаганді. Чим саме він буде займатися?

Важливо, щоб російське населення отримувало повноцінну інформацію. Треба спробувати зробити це за допомогою телебачення, як раніше було зроблене через радіо. Це повинна бути якісна програма. Але також, на мою думку, необхідно сильніше залучати молодь. Я виступаю за те, щоб найближчого літа створити можливості для подорожей молодих українців та росіян до Євросоюзу. Хоча ще не без віз, але без сплати візових зборів. Щоб у такий спосіб запросити українську та російську молодь в ЄС на канікули та для навчання. Це, на моє переконання, один зі шляхів зменшити напругу та продемонструвати молоді, що роздмухування конфлікту націоналістами є хибним шляхом.