Через сто років після початку Першої світової війни у сербській частині Сараєва встановили пам’ятник убивці ерцгерцога Франца Фердинанда Гаврилу Принципу. В столиці Сербії Белграді також існують ініціативи зі спорудження подібного монумента. 28 липня 1914 року 19-тирічний сербський студент застрелив у Сараєві спадкоємця австро-угорського трону і його дружину. Принцип був членом революційної організації "Молода Боснія", яка мала на меті створення південнослов’янської держави сербів, хорватів і боснійців. Незабаром Австро-Угорщина висунула сербському урядові завідома нездійсненний ультиматум. Рівно через 30 днів після вбивства почалася Перша світова війна.

"У Югославії Принципа представляли борцем за свободу. У сербських шкільних підручниках це простежуується і сьогодні", - розповідає Клаудія Ліхнофскі, експертка з країн Південно-Східної Європи з Інституту імені Ґеорґа Екерта в Брауншвейгу. За її словами, такий підхід є притаманним не тільки Сербії, але й школам Республіки Сербської – державного утворення сербів на території Боснії і Герцеговини.

Пам'ятник Гаврилу Принципу в Сараєві

Клаудія Ліхнофскі підкреслює, що у Боснії і Герцеговині користуються різними підручниками для школярів, що належать до різних етнічних груп: окремо для сербів, хорватів і боснійців-мусульман. Відповідно, історія викладається з перспективи конкретного народу. Правда, у випадку з Гаврилом Принципом відмінності не є дуже разючими: хоча в книгах для хорватських і боснійських дітей він і не зображується героєм, як у сербських підручниках, але й "демонізація" Принципа у них відсутня. Крім того, у сербських підручниках наголошується на "репресіях щодо сербського населення у Боснії, що стали наслідком вбивства ерцгерцога", говорить Ліхнофскі.

Герой чи вбивця?

У той же час у румунських підручниках вбивство Франца Фердинанда розглядається виключно як терористичний акт. "Вчинок Принципа оцінюється так само, як і буд-яке інше вбивство", - пояснює Йоан Попа, вчитель історії у німецькомовній гімназії міста Сібіу в Румунії. Але чи саме загибель спадкоємця престолу стала причиною початку війни? "У румунських підручниках це подається як привід, іскра, від якої вибухнула порохова діжка, - відзначає Йоан Попа. - Основною ж причиною вважається суперництво між могутніми державами того часу за політичний вплив і ресурси".

Сербські підручники однозначно покладають відповідальність за розпалювання війни на Німеччину. Зокрема, в одному з них пишуть, що "мілітаристське армійське керівництво в Берліні, що підтримувалося великим капіталом, вимагало змін сфер впливу і колоніального багатства". Згідно з цією точкою зору, Австро-Угорщина і Німецька імперія тільки і чекали нагоди, щоб мобілізувати суспільну думку своїх країн.

Історичний дискурс у часи комунізму

Трактування причин і передумов Першої світової війни в країнах колишнього східного блоку, приміром, у Румунії і Болгарії, дуже змінилося після падіння комуністичного режиму. Так, у болгарських підручниках до 1989 року Перша світова війна пояснювалася "інтересами болгарської буржуазії", згадує історик із Болгарії Пламен Цветков. Румунський вчитель Йоан Попа також розповідає, що коли він був школярем, то йому доводилося читати, що "винним у всьому був імперіалізм як найвища стадія розвитку капіталістичного суспільства". При цьому сьогодні історичний дискурс у шкільній освітній системі є досить здоровим, диференційованим і вільним від пропаганди, підкреслюють обидва експерти.

Розбіжності в шкільних підручниках країн Південно-Східної Європи в цілому доводять, що "історія і дотепер описується з національної перспективи", переконана Клаудія Ліхнофскі. "Є деякі проміжки часу, найчастіше від античності до сьогодення, в яких кожна нація має певну історію, хоча саме поняття нації є дуже сучасним. До XIX сторіччя люди не мислили теперішніми категоріями націй", - уточнює експертка.

Спільна європейська історія

І все ж робляться спроби враховувати відмінні одна від одної перспективи. Як приклад Клаудія Ліхнофскі наводить новий підручник, виданий європейським об’єднанням вчителів історії Euroclio. У ньому події у колишній Югославії з 1912 по 1945 рік показуються під різними кутами зору. "Книга намагається висвітлити у тому числі і замах на Франца Фердинанда за допомогою різних джерел", - пояснює Ліхнофскі. На її думку, важливим кроком у цьому напрямку могло б стати, приміром, знайомство школярів із однієї етнічної групи в Боснії з підручниками, призначеними для іншої. Завдяки цьому в дітей з'явилася б можливість порозмірковувати над різницею у трактуванні однієї і тієї ж події.

Але через національну призму дивляться на минуле не тільки у Південно-Східній Європі. "Десятиріччями у кожної європейської нації була своя власна історія Першої світової війни", - вважає румунський історик Лучан Бойя, який написав книгу про румунів у часи початку Першої світової. "Сьогодні ми маємо постаратися збалансувати різноманітні інтерпретації, щоб у результаті прийти до спільної європейської історії", - вважає він.