Владімір Путін смертельно боїться перемоги Клінтон, тому що розуміє: вона з ним загравати не буде і навряд чи забуде, як Вова рився в її "брудних мейлах", - заявив в інтерв'ю "Гордон" колишній радянський розвідник і однокурсник президента РФ Владіміра Путіна з Інституту імені Андропова, а зараз американський фінансовий аналітик Юрій Швець.

8 листопада 2016 року стане відомо ім'я нового президента США. За два місяці до фінального голосування передвиборна гонка досягла апогею: інтернет і ЗМІ переповнені викривальними статтями як проти кандидата від Демократичної партії Хілларі Клінтон, так і проти кандидата від республіканців Дональда Трампа. Важливу роль в цьому несподівано зіграла і Україна.

18 серпня Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) оприлюднило на своєму офіційному сайті фрагменти "чорної бухгалтерії" Партії регіонів, згідно з якими американський політтехнолог і глава виборчого штабу Дональда Трампа Пол Манафорт з 2007-го по 2012 рік отримав мінімум $12,7 мільйона готівкою за лобіювання інтересів Віктора Януковича. На наступний день після публікації цих матеріалів Манафорт пішов у відставку. 67-річний Пол Манафорт працював в Україні з 2004-го по 2014-й, був радником Віктора Януковича і лобіював її інтереси на Заході.

Історія з чорним кешем в Україні – не головна проблема соратника Дональда Трампа Манафорта, значно важливіші підозри у зв'язках з Кремлем і російськими спецслужбами, заявив "Гордон" колишній розвідник КДБ, а зараз американський фінансовий аналітик Юрій Швець, що більше 20 років живе в США.

У 1980-х, у розпал холодної війни, уродженець України, офіцер Першого головного управління КДБ СРСР, однокурсник майбутнього президента РФ Владіміра Путіна з Інституту зовнішньої розвідки імені Андропова Юрій Швець був розвідником у Вашингтоні, працював під прикриттям кореспондента ТАРС, збирав і аналізував інформацію про можливий раптовий ядерний удар Америки по СРСР. У 1990-му звільнився зі служби, через три роки емігрував до США. Останні 19 років колишній розвідник очолює американську фірму зі збору інформації та оцінки комерційних ризиків компаній, які планують вести багатомільйонний бізнес як на території колишнього СРСР, так і по всьому світу, включаючи Латинську Америку, Африку та Азію.

В ексклюзивному інтерв'ю виданню "Гордон" Юрій Швець розповів, чому Путін смертельно боїться обрання Клінтон, як Кремль намагався корумпувати Трампа і його оточення, а також чому Україні абсолютно не важливо ім'я майбутнього американського лідера, "доки в Києві засідає політична еліта, що прокралася".

Головна проблема Манафорта – підозрілі зв'язки з Кремлем і російськими спецслужбами

- Кілька днів тому НАБУ оприлюднило фрагменти "амбарної книги" Партії регіонів, згідно з якими Пол Манафорт отримав від Партії регіонів мінімум $ 12,7 мільйона готівкою. Чи справді цей скандал в Україні став причиною відставки Манафорта з поста глави виборчого штабу Дональда Трампа?

- Не думаю. Згадка в "амбарній книзі" регіоналів - крапля в морі. Зараз в американських ЗМІ на Манафорта сиплються більш вагомі звинувачення. Він пішов у відставку, тому що зрозумів: за нього серйозно взялися.

- Хто саме "серйозно взявся"?

- Американські правоохоронні органи і журналісти. У великому обсязі інформації, яка оприлюднена про Манафорта, історія з чорним кешем в Україні на 120-му місці, в США на цьому навіть увагу особливо не акцентують. Головна проблема Манафорта - підозрілі зв'язки з Кремлем і російськими спецслужбами. Вова Путін перетворився в прокаженого, один дотик до якого стає небезпечним.

- Але шеф і соратник Манафорта Дональд Трамп протягом усієї виборчої кампанії не приховував свого захоплення президентом Росії. Чому його опоненти прокинулися зараз, коли до фінального голосування за нового президента США залишилося лише два місяці?

- На Манафорта навалилися через Трампа. У США нарешті зрозуміли: Трамп має серйозні психічні проблеми, якщо його оберуть президентом, це буде небезпечно і для США, і для всього світу. Дуже схожими психічними розладами страждає і Путін, але в Росії, як ми знаємо, це нікого не хвилює.

За останній час Трамп встиг нахамити і образити багатьох. Він щодня ляпає щось таке, через що від нього відвертається чергова група виборців. Серед шанувальників Трампа залишився, в основному, контингент, який тут називають white trash або "біле сміття". Це така соціальна група, схожа на російську "вату".

- Але на конкурента Трампа - кандидата в президенти Хілларі Клінтон - теж чимало компромату. В американських ЗМІ не раз публікувалися розслідування, згідно з якими Клінтон, будучи держсекретарем США, лобіювала інтереси російських олігархів, а ті,  своєю чергою, оплачували її послуги через благодійний фонд. Чому Гілларі зв'язки з Кремлем прощають, а Трампу - ні?

- З двох бід треба вибрати меншу. Хілларі порівняно з Трампом – ангел у плоті. Тямовиті американці розуміють, що Трамп-президент реально небезпечний з точки зору фундаментальних питань: "Бути чи не бути?", "Жити чи не жити?".

- Ви не демонізіруете Трампа? У США досить сильні державні інститути, працює система стримувань і противаг, яка дозволяє Америці залишатися світовим лідером, незважаючи на конкретне прізвище мешканця Білого дому.

- Ви маєте рацію, є Конгрес, незалежні засоби масової інформації, процедура імпічменту. Але система стримувань і противаг працює в основному в сфері внутрішньої політики. У зовнішній політиці президент відіграє величезну роль, і на його стримування може знадобитися термін, якого під час міжнародних криз може просто не бути. Є рок долі, коли криза зростає як снігова куля і все відбувається блискавично. Згадайте Карибську кризу 1961 року, коли світ реально стояв на порозі атомної війни. І все це відбулося при дуже адекватному президенті Кеннеді. А якщо в Білому домі з'явиться людина неадекватна, таких криз він може плодити щотижня по кілька штук.

- Якщо президентом оберуть Хілларі Клінтон, чи варто Україні побоюватися пом'якшення політики США щодо Росії?

- Звичайно, ні. Хілларі – залізна леді, грати з Путіним не буде. Вова вже зробив чимало, щоб наступна адміністрація поводилася з ним як з ізгоєм. Він сам коваль свого нещастя. Все, що він творить, бумерангом б'є і по ньому особисто, і по всій Росії. Свого часу СРСР іноді мав можливість в якійсь мірі вплинути на хід президентської кампанії в США, але ніколи цього не робив, якщо була небезпека, що про це стане відомо і це неминуче призведе до напружених відносин з новим мешканцем Білого дому.

Путін виявився першим придурком в Кремлі, який не просто поставив все на одного з кандидатів в президенти США, але і почав йому допомагати за допомогою найбрудніших методів і засобів (я маю на увазі злам серверів, публікацію матеріалів проти Хілларі, фактор Манафорта). При цьому, як завжди, обробилися за повною програмою і все виповзло назовні.

Тепер прихильники Клінтон кричать про зв'язки Манафорта і Трампа з Кремлем, а у Хілларі зростає рейтинг. Тобто всі зусилля Вови-недопалка зробити президентом Трампа приведуть до того, що виграє Гілларі. І коли вона стане президентом США, навряд чи забуде, як Вова рився в її "брудних мейлах".

- Не поспішаймо. Вибори пройдуть 8 листопада і, судячи з рейтингів, симпатії виборців поки що порівно розділилися між Клінтон і Трампом.

- Можуть бути сюрпризи, але американці, в цілому, люди раціональні. Думаю, переможе Хілларі.

- Тоді яким чином в раціональній Америці одним із кандидатів в президенти став Трамп? Як ви пояснюєте його неймовірний успіх?

- Американців дістав їхній власний істеблішмент або політична еліта, як це називають в Україні. Таке враження, що в США лише дві сім'ї – Буш і Клінтон, - які гідні керувати Америкою. Політиканство в Вашингтоні досягло неймовірних масштабів, республіканці і демократи загрузли у міжусобній війні з приводу і без. При Обамі недолуга і безглузда боротьба між Білим домом і Конгресом посилилася настільки, що вони перестали виконувати свої прямі обов'язки. Багатьох американців це відверто дістало і вони вирішили підтримати Трампа, щоб протверезити істеблішмент.

- Я розумію, що вихід Трампа в фінал президентської гонки протверезив американський істеблішмент, змусив їх згуртуватися. Але не розумію, чому ви так впевнені, що більшість громадян США, на знак протесту, знову не проголосують за Трампа вже як нового президента?

- Тому що Трамп все більше виглядає – о жах! – як ставленик Кремля. Придурок в Кремлі своєю "дружньою допомогою" фактично закопує Трампа. Путін смертельно боїться перемоги Хілларі. Але якщо все, до чого торкався цар Мідас, перетворювалося в золото, то все, до чого торкається Вова Путін, перетворюється в ... Ну, ви зрозуміли.

- Не стримуйте себе.

- Те, що Кремль зараз робить стосовно Трампа - це продовження операції "Шредер". Пам'ятайте, був в Німеччині такий канцлер, Герхард Шредер, активно просував інтереси Росії на Заході? У 2005 році, ледь закінчився його термін на посту канцлера, він плавно перейшов на високооплачувану роботу в "Газпром". За ним пішла ціла низка західних політиків, які перейшли на утримання Кремля.

І ось тепер операція "Шредер" націлилася на кандидата в президенти США. Кремль намагався заздалегідь корумпувати можливого майбутнього президента США Трампа і його оточення. На даний момент операція провалена, тому що перше правило будь-якої спецоперації – конспірація, тобто не залишати слідів. А Кремль у випадку з Трампом наслідив всюди, де міг. Так що Путін і його спецоргани, взявшись допомагати Трампу, витративши на це багато часу, сил і засобів, в кінцевому підсумку приведуть до перемоги Клінтон. Але замість подяки Хілларі затисне м'яке підчерев'я Вови залізними лещатами, і 86% росіян будуть з тугою згадувати, як добре їм жилося при Обамі.

Після Путіна другим найстрашнішим ворогом України є її власна так звана політична еліта

- В Україні різні політичні сили все частіше стверджують, ніби Захід втомився від Києва, нібито європейські та американські чиновники в неофіційних розмовах висловлюють невдоволення повільним темпом реформ.

- Підтверджую. Після Путіна другим найстрашнішим ворогом України є її власна так звана політична еліта. Ані Помаранчева революція, ані Євромайдан не привели до принципової зміни правлячого класу. 25 років Україною керує клептократія. Клептократія, як ракова пухлина, глибоко вросла в державний організм. Навіть якщо в українській політиці з'являються молоді люди зі здоровою психікою і морально-етичними засадами, метастази корупції часто вражають і їх. На жаль.

А тепер уявіть, що не тільки західні політики, але й західний обиватель регулярно дивиться телебачення, читає газети, де йдеться про корупцію, офшори, контрабанду в Україні. За два з половиною роки не те, що американській еліті, але й американському платнику податків це набридло.

Ось є дядько Джон і тітка Мері, які багато працюють і справно платять податки в бюджет США. Їм кажуть: мовляв, частина ваших податків піде на допомогу іноземним державам, одна з яких – Україна. "Окей, - погоджуються Джон і Мері, - гарним людям треба допомагати". Минає рік, другий і що вони бачать? Корупція в Україні процвітає, реформ немає, а якщо і є – то виключно завдяки тиску Заходу і українського громадянського суспільства. І ось дядько Джон і тітка Мері ставлять питання своєму уряду: "Чому ми повинні зі своєї кишені платити за Україну, якщо там продовжують управляти корупціонери?".

- Щось дядько Джон і тітка Мері надто, як для обивателя, просунуті в питанні українських реалій. Може, хтось навмисно в західних ЗМІ представляє нашу країну в чорному світлі?

- Ні в якому разі. Американські ЗМІ два роки не писали негативу про Україну, всі чекали, коли ж її "еліта" одумається. Але зараз наростає розуміння, що фінансова допомога, яка надається Україні, лише допомагає існуючій клептократії зміцнитися нагорі, а не реально перетворити країну.

Тактично, з точки зору найближчих завдань, Україні начебто треба допомагати, щоб приструнити Путіна. Але з точки зору стратегії, навіщо вкладати в Україну мільярди, якщо це ще більше зміцнює клептократичний режим, представники якого не можуть нічого, крім як системно красти і базікати по телевізору?

На відміну від активістів на Майдані і бійців в АТО, в української правлячої еліти немає почуття гідності. Зовсім. Це не самодостатні люди. У них, як у дівчаток в борделі, головне завдання – продатися чим дорожче.
Правляча "еліта" в Києві чомусь впевнена, що може нескінченно дурити президента США і він буде постійно вливати гроші в Україну

- Ви так говорите, ніби це ментальна проблема українців, а не об'єктивні проблеми перехідного періоду, коли країна намагається вирватися з пострадянської олігархічної моделі управління і побудувати демократичну державу за європейським зразком.

- Це не об'єктивна проблема перехідного періоду. Візьміть Польщу, Чехію, Балтію. Вони вже в якісно іншому світі живуть, а ви продовжуєте борсатися в гнилому болоті. Вихід в України тільки один: повна зміна правлячої еліти. Саме виживання країни є під великим питанням. Черговий Майдан доб'є Україну. Значить, треба вибирати політичний шлях повної заміни політичної еліти.

Я дивлюся на Україну через океан, зі США, і бачу у вас лише одну силу, яка потенційно може змінити країну еволюційним шляхом. Я кажу про волонтерів, які повинні об'єднатися, створити партію, йти в парламент, перемагати і створювати новий уряд з нових людей. Це єдиний вихід, іншого не бачу, в іншому випадку майбутнє України безнадійне.

- Після Євромайдану чимало волонтерів пішли в держчиновники. Одні себе дискредитували, інші, побачивши систему зсередини, зареклися ще колись мати з нею справу.

- Зрозумійте, правляча клептократія – це ракова пухлина, яка знищує всі живі клітини, які трапляються на її шляху. У неї не можна інтегруватися і залишитися здоровим, і це стало абсолютно очевидним за останні 12 років. Після Помаранчевої революції Віті і Юлі знадобилося лише два роки, щоб Захід втомився від України. Нинішні керівники впоралися ще швидше. Правляча "еліта" в Києві чомусь впевнена, що може нескінченно дурити президента США і він буде постійно вливати гроші в Україну.

Я не раз чув від ваших політиків: мовляв, Україна так вигідно географічно розташована, що конче потрібна НАТО, США і Заходу в цілому для протистояння з путінською Росією. Передайте своїм політикам, щоб забули про геополітичне розташування України! Зараз з моменту прийняття рішення про нанесення удару по будь-якій точці земної кулі до здійснення цього удару минає не більше години. У сучасному світі геостратегічне розташування України для США глибоко “пофіг”. Тому витрачати мільярди на утримання клептократії в Україні з міркувань геостратегії Вашингтон не буде.

Крім того, в США адміністрація, як всюди, – це бюрократія. А бюрократії легше вести переговори з іншою бюрократією: як домовляться, так і буде. У цьому плані американській бюрократії набагато легше психологічно домовитися з Росією, ніж з Україною.

- Чому?

- Тому що у Москви є свої інтереси, а у Києва – тільки палаючі очі, в яких застигло: "Гроші давай!". Вибачте, але з такою глибоко провінційною, злодійською політичної "елітою", яка є в Україні, вже не важливо, хто стане президентом США – Клінтон чи Трамп. Вихід один: повна зміна еліт, інакше в українській політиці буде продовжуватися те, що було 25 років поспіль - "Весілля в Малинівці", "Вечори на хуторі біля Диканьки" і "Сорочинський ярмарок" в одному флаконі.

- 10 серпня, після заяви ФСБ про "запобігання спробі терористичних актів в Криму", нібито "підготовлених Головним управлінням розвідки Міноборони України", Путін заявив про вихід з нормандського формату переговорів. Що це значить?

- Нічого абсолютно! Я б на вашому місці взагалі перестав звертати увагу на нісенітниці, які несе Путін. Він – патологічний брехун, який вже заплутався у власній брехні. Аналізувати його мову, вести з ним переговори абсолютно безглуздо.

Він уже навіть не бреше, оскільки брехати потрібно вміло. Він, вибачте за жаргон, “ліпить горбатого” і керується не стільки стратегічними розрахунками, скільки інстинктами та емоціями. Піддавати глибокому аналізу то, що Вова ляпнув там або сям, немає сенсу.

У зовнішній розвідці, де я працював за часів СРСР, був внутрішній щомісячний бюлетень. У ньому давалися огляди по різних країнах і регіонах, а в кінці – маленька колонка гумору, де на двох-трьох сторінках публікували уривки з деяких "аналітичних" документів. Особливо запам'ятався пасаж інформаційного повідомлення з Тегерана, звучав він приблизно так: "Шах замкнувся в палаці і довго відтягував свій кінець". Саме цим зараз займається Путін: відтягує свій кінець. Це квінтесенція внутрішньої і зовнішньої політики нинішніх мешканців Кремля.

- Вам легко, перебуваючи за тисячі кілометрів, говорити "Путін ліпить горбатого". В Україні ФСБшне вкидання про кримських диверсантів сприйняли серйозно і знову заговорили про можливий широкомасштабний наступ російських військ.

- Війни не буде. Все, що Путін може собі дозволити в Україні, - збитки дрібного і середнього масштабу: вискочив з кущів, напаскудив біля порогу сусіда і назад в кущі. Усе! На велику військову операцію у Росії немає ні сил, ні коштів. Якщо захочете, коли-небудь поговоримо докладніше про нинішній стан збройних сил РФ.

Навесні 2014 року Кремль завів своїх "відпускників" на Донбас, де їх зустріли українські добровольці і військові – ненавчені, непідготовлені, які десятиліттями не тримали автомат в руках. І який результат путінського бліцкригу? Два українських міста і кілька сіл. Це реальна межа можливостей путінської Росії. За межами цих можливостей Росію чекає неприйнятна шкода, коли "танки на Київ!" або "даєш Новоросію!" закінчаться повним розвалом самої Росії.

- Ще один результат бліцкригу Кремля – ​​10 тисяч убитих українських громадян. Це складно назвати дрібної гидотою.

- Страшні цифри. Путін зробить ще багато гидот і підлостей проти України, але на криваву широкомасштабну війну, яка обернеться тисячами убитих тепер уже росіянів, не зважиться через психологічні особливості та об'єктивні причини. Росія серйозно ослабла за два роки санкцій.

- Розкажіть це 86% росіян, які підтримують політику Путіна.

- Свого часу Ленін сказав: "Комунізм – це є Радянська влада плюс електрифікація всієї країни". Так ось, за аналогією, путінізм – це дві труби, нафтова і газова, плюс дебілізація всієї країни. З газом і нафтою в Росії зараз погано, зате з дебілізацією впоралися на відмінно! Причому вона пішла за двома напрямками: поголовна дебілізація населення і держапарату.

Про що говорити, якщо колишній міністр освіти і науки РФ Фурсенко заявляв: "Недоліком радянської системи освіти була спроба формувати людину-творця, а зараз завдання полягає в тому, щоб зростити кваліфікованого споживача"? Путінський споживач – це людина-черв'як, у якого головна частина організму – це шлунково-кишковий тракт: з одного боку увійшло, з іншого – вийшло, мозкові центри відпочивають. Саме ці люди і складають 86% рейтингу Путіна. До речі, цілком допускаю, що багато хто з них щиро любить свого "нацлідера", тому що для них він такий же, як і вони самі.

- Що ви мали на увазі під "дебілізацією держапарату"?

- Створення вертикалі, де Вова Путін, раніше відомий серед товаришів по службі як Недопалок, – найрозумніший. Його заступники – менш розумні, і так по низхідній до самих низів держапарату. Ви ніколи не замислювалися про феномен Медведєва? Чому людина зі здібностями сіренького доцента якогось затрапезного вузу посідає другий пост у країні?

- Тому що стовідсотково відданий і лояльний Путіну, чотири роки сторожив для нього президентське крісло і покірно повернув його власникові на виборах 2012 року.

- У Медведєва є лише дві властивості, які роблять його незамінним для Путіна. По-перше, Діма нижчий зростом від Вови ...

- Юрію Борисовичу ...

- Я цілком серйозно! По-друге, Медведєв – жалюгідний хлопчина, якого можна безкарно публічно “чмирити”. Така людина потрібна поруч з Путіним, щоб на його тлі здаватися високим, розумним і красивим. І новий керівник адміністрації президента РФ Антон Вайно був відібраний винятково за цим критерієм.

Стежте за Медведєвим. Це свого роду лакмусовий папірець процесів, що відбуваються в голові Путіна. Медведєва знімуть у найостанніший момент, коли Вова зрозуміє, що катастрофа за дверима і вже не до "піару".

Чомусь всі, хто береться міркувати про чергові призначення в Кремлі, роблять аналіз з точки зору геополітики, упускаючи найголовніше – стан черепної коробки Вови Путіна. У радянські часи я навчався на факультеті міжнародного права і у нас був спецкурс з судової медицини, який вів чудовий професор, що брав участь в ексгумації рештків московських царів, похованих на території Кремля, в тому числі Івана Грозного.

- І що ж він там виявив?

- Що на хребті Івана Грозного було дуже багато патологічних ртутних наростів у вигляді гострих шипів. Цар хворів на сифіліс, а в XVI столітті всі важкі хвороби лікували ртутними мазями. Ртуть осідала в організмі, перетворювалася в гострі шипи на хребцях, які завдавали дикого болю при кожному русі. На думку професора, це перетворило нормального в молодості Івана в "грізного" тирана і значною мірою визначило його божевільну політику. До речі, зараз в Росії збираються ставити пам'ятник цьому царю – сифілітику і маразматику. Мабуть, історичні паралелі з нинішньою ситуацією виявили.

- І до чого тут президент РФ? Або у нього теж ртутні нарости на хребті?

- Нещодавно кремлівський "інсайдер", пояснюючи мудре рішення Путіна призначити керівником адміністрації Антона Вайно, довірливо повідомив: "Знаєте, за всю свою кар'єру Антон Едуардович не втратив жодного папірця". Ви розумієте, які в Кремлі критерії професіоналізму? "Не втратив папірці"! Якщо це одне з найважливіших достоїнств російського чиновника – справа швах.

Те, що зараз відбувається в Росії – фінальний акт краху путінського режиму. Скажу крамольну річ: українцям в якомусь сенсі пощастило, що ворожою країною керує Вова Путін. Був би на його місці професіонал, одержимий маніакальною ідеєю, а не ця бліда моль, ситуація була б набагато гіршою.

Путін володіє дивовижною здатністю власними руками загнати себе в глухий кут, з якого немає виходу. Це видно і за ситуацією з Україною, і в стосунках з США. Як казав покійний Борис Березовський: "Важко прорахувати логіку ідіота". Путін грає в своїй пісочниці, йому ввижаються високі замки. До реальності це стосунку не має, всі рішення Путіна треба розглядати з погляду розвитку медичної хвороби.

Але зараз багато що залежить від самої України. Потрібно нарешті припинити цей балаган, який у вас чомусь називають політичним процесом, коли всі тільки кричать і пальцем один в одного тикають: "Ганьба! Корупція!". Але ніхто не пропонує і не обговорює реальні економічні програми, стратегії розвитку держави.

Зрозумійте, СРСР впав через економіку. Путінська Росія зараз валиться через економіку. Українська економіка летить в прірву, країна в стані вільного падіння, а "еліти" не чухаються. І критично не вистачає професіоналів. Ось у чому ввесь жах. Ну, уявіть найгірший варіант: президентом США стає Трамп, держсекретарем – Манафорт. І все, ніякої зовнішньої допомоги і підтримки в офіційного Києва не буде. І що ви будете робити?

- На Бога надіятися і змащувати олією кулемет, прихований в стайні.

- Ні в якому разі! Зараз головна зброя українського патріота – організаційна робота, щоденна, копітка, довгострокова. Волонтери створили організаційну мережу, яка врятувала Україну від російської агресії. Тепер вони повинні перетворити цю мережу в партію, яка врятує країну від української клептократії. Це може виявитися важчим завданням, ніж свого часу утримання донецького аеропорту. Але іншого виходу немає. Альтернатива – це документальний фільм років через 50 під назвою "Україна, яку ми профукали".

    Наталія Двалі, редактор, журналіст.