НАТО не закриє небо над Україною: це робота для двох типів ППО

12 червня 2022 р.

  • 0
  • 15

Люди покладають великі надії на протиповітряну оборону, але й часто перебільшують її можливості.

На що вона насправді здатна і як працює, ВВС News Україна розпитала військового оглядача Тараса Чмута, пише Dailylviv.com.

ВВС: Що варто знати кожному про українську протиповітряну оборону в час, коли протиповітряні тривоги оголошуються у всіх регіонах?

Тарас Чмут: Напевно те, що вона продовжує працювати максимально в силу своїх активностей для відбиття всіх можливих ударів.

ВВС: Як ППО закриває українське небо, є пріоритетні об'єкти?

Т.Ч.: Є два основні типи протиповітряної оборони. По-перше, це сухопутних військ, яка призначена для прикриття безпосередньо військ на полі бою, ближній лінії, там, де відбуваються бойові дії.

Є інший вид протиповітряної оборони - це ППО повітряних сил. Це вже більш така об'єктова ППО, призначена для прикриття адміністративних центрів, промислових центрів, великих міст. Як-от Київ, Харків, Дніпро, Одеса, Миколаїв, Львів.

ВВС: Є ж населені пункти, де порівняно безпечно?

Т.Ч.: Ну, порівняно безпечно там, куди не прилітає, з одного боку. З іншого - там, де прикривають. Але будь-яка ППО, в принципі, пробивається, тому тут немає ідеалу.

ВВС: За яким принципом працює ППО? Що робить її ефективною? Як не дати ракеті долетіти до цілі? Як вчасно виявити і збити?

Т.Ч.: Це складна система, що складається із засобів раннього виявлення, попередження про ракетний удар і відповідно засобів вогневого враження.

Власне, в тому і проблема протиракетної оборони, що, якщо ми говоримо про крилаті ракети, це ті ж "Калібри", ті ж Х-22, Х-55, Х-101. Проблема з їхнім своєчасним виявленням, бо саме збиття може відбутися навіть з переносного зенітно-ракетного комплексу. Але її треба завчасно побачити, виявити, зрозуміти її напрямок руху і бути готовим її вразити в короткий проміжок часу.

Якщо ж ми говоримо про балістичні ракети - "Іскандери", "Точки", то там зовсім інша специфіка. Вони потребують зовсім інших систем, оскільки вони летять на велику висоту вгору, потім з великою швидкістю звідти падають, при цьому можуть маневрувати, можуть відстрілювати пастки, ставити якісь перешкоди, тому ракетна оборона стосовно балістичних ракет - вона складніша.

ВВС: Чому, коли люди отримують попередження про повітряну тривогу, вони бачать, що практично вся країна стає червоною?

Т.Ч.: Одна з причин, тому що ми не знаємо достеменно, куди летить ракета, і якщо вона летить в якомусь напрямку, то відповідно вона може вражати цілі в різних областях. Тому лишиться тривога на певних напрямках, скажімо так, імовірного ракетного удару.

ВВС: До початку повномасштабного російського наступу можна було почути, що українська система ППО - одна з найсильніших у Європі, як це не дивно лунає. Так, зброя ще радянська, але здатність самостійно відбивати атаки з повітря вища, ніж в інших країнах. Але ж в НАТО все працює по-іншому. Там альянс, вони об'єднують зусилля. Що показали ці місяці війни? Як виконує свої функції українська ППО?

Т.Ч.: Дійсно, на Заході трохи інша архітектура будови протиповітряної оборони, з одного боку, з іншого, там значною мірою ППО покладається на авіацію. І як ви озвучили, країни НАТО не ведуть активних бойових дій на своїй території наразі. Тому це знімає купу проблем, які є у нас.

Якщо говорити про те, як показала себе наша ППО, то значно краще, ніж очікувалося, попри дійсно застарілу техніку, озброєння, яке, ну, фактично доживає останні роки.

ВВС: Російська сторона багато разів заявляла про знищення української протиповітряної оборони. Але попри це, російські ракети збивають. Живучість української ППО виявилася високою.

Т.Ч.: Це так. Але це не про живучість, це радше про тактику застосування і навченість особового складу. Передовсім, командирів, які правильно її розосередили та шляхом маневрів продовжують її підтримувати. Водночас радіотехнічні війська доволі сильно постраждали в перші тижні війни від направленого ракетного удару по них.

ВВС: Чи можна сподіватися на допомогу західних партнерів у тому, щоб вчасно отримувати інформацію про загрозу повітряних ударів?

Т.Ч.: Вона плюс-мінус є, але знову ж час між тим, як ракети пустили і тим, коли ракета уже полетіла, подекуди дуже обмежений. І ви не встигаєте зреагувати, інформація не встигає дійти до конкретного користувача. Тому тут є просто фактична затримка, яку неможливо …

ВВС: Про які приблизно часові проміжки можна говорити?

Т.Ч.: 10-20 хвилин може бути.

ВВС: По зброї: ТОП українського ППО - це ж напевно комплекс С-300. Після жорстоких атак росіян виникла потреба поповнити втрати. Українська влада дуже просила комплекс С-300 в країн НАТО, там де він ще був. Тобто радянський комплекс може збивати сучасні російські "Калібри" та "Іскандери"?

Т.Ч.: "Калібри" - так, оскільки це крилата ракета. З "Іскандерами" ситуація гірша, оскільки це балістична ракета, вона для інших систем, які заточені, першочергново, на протиракетну оборону від балістичних ракет.

Крилата ракета сама по собі - це як літак, який летить на надвисокій швидкості по прямій траєкторії. Це відносно проста ціль.

Проблема не з тим, щоб її знищити, проблема зі своєчасним виявленням. Якщо ми говоримо про "Калібр", тому що це маловисотна ціль. Вона має малу відбивальну поверхню, їх може бути багато. Вони можуть запускатися з великої відстані. І це все створює певні проблеми для своєчасного виявлення.

ВВС: Яка ще зброя потрібна Україні для протиповітряної оборони?

Т.Ч.: Ну, на сьогодні ми отримуємо лише переносні зенітні ракетні комплекси. Відповідно хотілося б щось потужніше. На першому етапі це ті ж ПЗРК, але вже у форматі легких зенітних ракетних комплексів на шасі з можливістю приймати цілі від зовнішніх радіолокаційних станцій, оптико-електронних систем виявлення, систем посиленої розвідки, які об'єднані в якісь батареї.

Ну, наприклад, американського Avenger, де засіб вогневого враження - це "Stinger", шасі - це Humvee", і це все поєднано в єдину систему з можливістю приймання інформації від РЛС.

На наступному етапі хотілося б зенітні ракетні комплекси середнього радіусу дії, наприклад, норвезько-американський NASAMS III з ракетою AIM-120D, які можуть перехоплювати крилаті цілі: вертольоти, авіацію, безпілотники на дальностях до 40-50 км і висотністю до 20. Це заміна наших "Буків" і якоюсь мірою заміна наших "С-300П". Але це сучасний багатоканальний комплекс з новою ракетою з активною головою самонаведення.

ВВС: Великий "Стінгер", який з плеча дає можливість запустити ракету, і якийсь дивізіон на важкій техніці, і те, і інше - ППО. В чому ж різниця? Багатьох цікавить це питання.

Т.Ч.: Вільніше застосування. Stinger або ПЗРК призначені для протидії вертольотам, тобто армійській авіації, штурмовикам, тобто штурмовій авіації або винищувачам-бомбардувальникам, тобто тактичній авіації. Можуть також використовуватись для знищення безпілотників оперативно-тактичного рівня, якщо вони досяжні по висоті.

Водночас такі комплекси, як "Бук", "С-300", "Оса" - це вже більші системи, вони мають власні засоби спостереження за повітряною ситуацією, власні засоби наведення ракет, тобто РЛС бойового режиму роботи, які керують цією саме ракетою. Там більший боєзапас ракет, можуть одночасно обстрілювати кілька цілей кількома ракетами. Це про різні ніші завдань, які може виконувати та чи інша система.

Варто уточнити, що все ж таки кілька дивізіонів "С-300" від країн НАТО ми отримали вже. Але знову ж, це - точкові історії, які дозволяють якоюсь мірою компенсувати втрати попередніх місяців, але ніяк не розширити наші можливості стосовно 23 лютого.

ВВС: Пішов на дно російський крейсер "Москва", який забезпечував для інших кораблів російського флоту протиповітряну оборону в Чорному морі. Російські фрегати відійшли далі, підлітний час ракет збільшився, але експерти кажуть, що російські підводні човни можуть таємно підходити ближче і з підводного положення запускати ракети. Що ж робити з субмаринами?

Т.Ч.: На даному етапі - нічого. На даному етапі варто пам'ятати, що основна війна відбувається на суходолі, і все ж таки ресурси варто акумулювати туди.

З іншого боку, протичовнова оборона - це складний комплекс заходів, неможливий без залучення базової протичовнової авіації надводних сил, можливо, вертольотів корабельного базування. І в наших географічних умовах північно-західної частини Чорного моря вкладати якісь ресурси на сьогодні туди - абсолютно безглуздо, оскільки ці човни не можуть спокійно працювати з рейду Севастополя під прикриттям своїх зенітних ракетних комплексів як корабельного базування, так і сухопутного базування своєї авіації.

ВВС: Зброя країн НАТО - інша. Наскільки швидко можна навчитися її ефективно використовувати?

Т.Ч.: Це вже більш проблемне питання. Оскільки дійсно сучасна зброя потребує якісного навчання, як і значно якіснішого особового складу, який, зокрема, володіє англійською, комп'ютерами тощо. На це потрібен час, тому що швидше ми отримаємо - то швидше розкриємо тою чи іншою мірою потенціал комплексів і зможемо їх ефективно застосовувати.

ВВС: Напевно не перебільшую, якщо скажу, що прецеденту такого швидкого переходу на зброю зі зовсім іншими стандартами, як це робить Україна у воєнних умовах, в історії ще не було.

Т.Ч.: Це точкові історії зараз у нас. Ми не тотально переозброюємося, ми отримуємо якусь кількість техніки, яка хаотично надходить до нас у різних кількостях, різних виробників, різних стандартів. І намагаємося якось це все об'єднувати з такою пострадянською армією, яка є у нас.

ВВС: Як авіація може вплинути на захист українського неба?

Т.Ч.: Суттєво. Найперше тим, що може працювати у трьох площинах: по суходолу, по повітряних цілях і по надводних цілях.

Але при цьому недоліком є прив'язка до погоди, прив'язка до аеродромної смуги, необхідність широкої сфери технічного обслуговування, ремонту, забезпечення високонавченого особового складу - як наземного, так і льотного.

І в реаліях нашої війни авіація - це розв'язання середньострокових проблем, а не короткострокових отут і зараз. Тобто - отримані нами 10 літаків завтра не означають, що післязавтра вони почнуть ефективно воювати. На це потрібно місяці.

ВВС: Наскільки зараз можливо достукатися до НАТО із закликом "закрити небо" над Україною? В перші тижні російського вторгнення це було питання життя і смерті, яке багато що вирішувало у війні.

Т.Ч.: Всім очевидно, що цього не буде. І повертатися до цього питання безглуздо.

ВВС: Тобто країни НАТО не хочуть втягуватися у цей конфлікт?

Т.Ч.: На даному етапі - так! І як організація, і як окремі країни.

                                                                                                                                                                 З Тарасом Чмутом спілкувався Альбій Шудря.

 

dailylviv.com

До теми

12:55 20 лютого 2022 р.

Путінська Росія: агресор, який вдає роль жертви і перекручує історію на пропаганду

Впродовж багатьох років Росія сфабрикувала набір з брехливих наративів, а її система дезінформації та пропаганди постійно вводить ці оповіді у світовий інформаційний простір.

Рубрика: Політика

  • 0
  • 4

10:28 3 лютого 2022 р.

Російські війська навколо України: нові бази та найбільш ймовірний сценарій бойових дій

Карта розгортання російських військ навколо України на підставі фіксації усіх військових баз ЗС РФ, які виявлені за супутниковими знімками. Кожна позначка підтверджується даними об'єктивного контролю.

Рубрика: Політика

  • 0
  • 5

ВІДЕОКАНАЛ

Прес-клуб-ГІТ Гола правда за лаштунками театру опери і балету у Львові

Рубрика: Культура

Молодь і тютюн: ситуація у Львові

Рубрика: Освіта і наука

БФ викупить для громади стадіон Торпедо

Рубрика: Економіка

Фотовиставка “Євромайдан у Донецьку

Рубрика: Політика

Звіт депутатів Львівської обласної ради від фракції Народного Руху України

Рубрика: Політика

Всі відео розділу