Тиждень, що минає, пройшов в Україні під знаком дискусій щодо мовного законодавства. Приводом цьому стала реєстрація у Верховній Раді двох законопроектів - під номером 5669 та 5670. Якщо останній стосувався виключно використання української мови як державної, то перший встановлює також порядок застосування в Україні інших мов.

Таким чином, сумарна кількість законопроектів на мовну тему, які зараз розглядає парламент, досягла трьох. Ще один, під номером 5556, було зареєстровано ще в середині грудня минулого року. Він лаконічно називається "Проект Закону про мови в Україні". Згідно з інформацією на сайті Верховної Ради, всі три документи надані для ознайомлення та перебувають на розгляді профільного Комітету з питань культури і духовності.

До розробки кожного з цих законопроектів долучилися значні групи депутатів, серед яких є навіть ті, що підписалися під декількома проектами одночасно. Свою мотивацію більшість з них пояснює необхідністю замінити чинний закон "Про засади державної мовної політики" 2012-го року, підписаний ще екс-президентом України Віктором Януковичем. На думку нардепів, він не лише не відповідає європейським стандартам, але також є неконституційним. Так, у пояснювальній записці до законопроекту номер 5670 депутати наголошують, що чинний закон суперечить десятій статті української конституції, пропонуючи власну ієрархію нормативно-правових актів в Україні.

Варіант 1: громадянство лише після мовного іспиту

Авторами законопроекту номер 5556, поданого в грудні минулого року, є понад тридцять народних депутатів, серед яких головними ініціаторами є Ярослав Лесюк з "Блоку Петра Порошенка" та Ігор Васюник і Олег Медуниця з "Народного фронту". Документ є відносно коротким. Як пояснюють самі автори, його завданням полягає в тому, аби на засадничому рівні унормувати державну політику щодо української та інших мов.

Законопроект закріплює статус української як єдиної державної мови, а її знання як ключову передумову для прийняття громадянства. Згідно із законопроектом, українська мова також стає мовою у сфері організації і здійснення влади в Україні, освіти, науки, культури та спорту, ЗМІ та книговидання, судочинства та громадської діяльності, а також сфері обслуговування та надання інформації про товари та послуги. Документ, наприклад, вимагає, аби щонайменше дві третини тиражу приватних друкованих засобів масової інформації видавалися українською мовою.

Закріплюються також певні можливості для використання мов корінних народів та національних меншин у межах населених пунктів, визначених законом України як місця поширення таких мов, за умови, якщо не менше третини їх жителів відносять себе до відповідних меншин. Однак виступи такими мовами під час робочих засідань в органах місцевого самоврядування мають забезпечуватися синхронним перекладом державною мовою. Цікаво, що в законопроекті не пишеться нічого окремо про російську мову. Єдиною, мовою, окрім української, яка згадується у документі, є кримськотатарська.

Варіант 2: офіційна багатомовність порушує конституційний лад

Семеро авторів другого законопроекту, зареєстрованого вже під номером 5669, серед яких є письменниця Марія Матіос та голова профільного комітету Верховної Ради Микола Княжицький, обіцяють, що закон "сприятиме утвердженню української мови як державної на всій території України у всіх публічних сферах суспільного життя", а також "консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури".

Вже у першій статті закону спроби запровадження офіційної багатомовності на національному рівні всупереч конституції визначаються як дії, що порушують конституційний лад і територіальну цілісність країни. Загалом же цей законопроект є більш докладною версію свого попередника - він також містить норми, які б утверджували використання української у більшості сфер суспільного життя, залишаючи певні можливості для використання мов національних меншин і корінних народів. Але тут, на відміну від законопроекту номер 5556, не згадується не лише російська, але й кримськотатарська мова.

Варіант 3: Служба мовних інспекторів

Найбільш жваве обговорення викликав законопроект 5670. Його авторський колектив також нараховує декілька десятків прізвищ, серед яких є навіть заступниця голови Верховної Ради Оксана Сироїд. Заради справедливості варто зазначити, що деякі статті цього законопроекту, як, наприклад, ті, що передбачають синхронний або послідовний переклад на українську виступів учасників телерадіопрограм навіть прямого ефіру та усіх мовців на публічних заходах, містяться, наприклад, і в пунктах проекту 5556, але в грудні не привернули до себе такої уваги, як у випадку з проектом 5670.

Ще одна спірна норма законопроекту стосується вимоги транслітерації українських географічних назв за допомогою абетки іншої мови відповідно до звучання українською мовою. В разі ухвалення це вимагатиме від російськомовних газет написання назв міст Київ, Харків та Кропивницький як "Кыив", "Харкив" та "Кропывныцькый". Порушення ж норм цього законопроекту з боку друкованих ЗМІ тягнутиме за собою накладання штрафу на посадових осіб від чотирьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Але найбільшу увагу привернула ідея створення інституту Уповноваженого із захисту державної мови та підпорядкованої йому Служби мовних інспекторів. Законопроект навіть визначає їхню необхідну кількість - "компетентна служба", що діятиме "з метою забезпечення належного контролю за дотриманням стандартів державної мови" складатиметься із 27 інспекторів. Уповноважений із захисту державної мови здійснюватиме мовну експертизу щодо недотримання стандартів української мови майже в усіх сферах суспільного життя і матиме право безперешкодно відвідувати та бути присутнім на засіданнях органів державної влади, місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій незалежно від форми їхньої власності. Здійснювати мовне інспектування пропонується на підставі скарги, або "за власною ініціативою".

Деякі ініціативи, згадані у цих законопроектах, викликали чималий спротив навіть серед симпатиків ідеї створення в Україні нового мовного законодавства та сприяння розвитку української мови. Так, Олексій Панич, філософ і член Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України, назвав норми законопроекту, який пропонує створити Службу мовних інспекторів, "совком" та "хуторянською поліцейщиною".

Голова профільного комітету у Верховній Раді Микола Княжицький вважає, що ще зарано обговорювати законопроекти. Він радить дочекатися їхнього розгляду в комітеті. Попри те, що всі подані законопроекти Княжицький називає "патріотичними", він додає, що вони потребують доопрацювання. Суперечливі моменти, за його словами, стосуються ЗМІ, культурної сфери, книговидання та вживання комп’ютерних програм. "Нам важливо зробити закон дієвий, демократичний, такий, який підтримає більшість українців і міжнародні організації", - вважає Княжицький.

Автор Олександр Голубов.