Як далеко може зайти "режим" Лукашенка, питає New York Times . Мирного протесту може бути недостатньо для того, щоб змусити Лукашенка піти, вважає Guardian.

"Нескорені протестувальники знову заполонили центр Мінська, тим самим демонструючи, що навіть загроза використання армії виявилась недостатньою для придушення повстання проти авторитарного президента Білорусі Олександра Лукашенка", - пише британська Guardian.

Газета зауважує, що величезна площа біля парламенту вчора перетворилась на "море червоного та білого кольорів", звідки лунало "Забирайся".

За неофіційними даними, у центрі столиці зібрались 150 тисяч людей, відзначає видання.

Guardian також переповідає події останніх тижнів, звертаючи увагу на те, що Лукашенко спробував перехопити контроль над ситуацією за допомогою звернень до "обережно зібраних натовпів його прихильників", а також погроз ще більшим насильством і порівнянь протестувальників із ляльками, яких контролюють з-за кордону.

Вчора перші групи протестувальників, які прибули на Площу Незалежності, могли чути, як до них "звертаються зловісним голосом через гучномовці, наказуючи розійтися, оскільки їхнє зібрання незаконне", пише газета. Окрім того, в центрі міста було повно поліції й автозаків, тож у повітрі висіло передчуття чогось жахливого, стверджує видання. І додає, що атмосфера змінилась, коли почали підходити тисячі і тисячі нових протестувальників.

"Минулий тиждень показав, що мирного протесту може бути недостатньо для того, щоб змусити Лукашенка піти, але допоки люди продовжують виходити в такій кількості, важко зрозуміти, як з ними можна боротися, використовуючи грубу силу, і з кожним новим протестом легітимність авторитарного лідера все більше згасає", - пише Guardian.

Американська New York Times теж присвячує розлогий матеріал подіям у Білорусі, але робить акцент на біографії і стилі правління Лукашенка.

На думку автора, нині білоруси перевіряють, як далеко може зайти "режим", який Лукашенко вибудовував упродовж 26 років. За цей час білоруський лідер перетворив свою країну на "стратегічно важливий і цілкоом авторитарний буфер між Росією і демократичними країнами з блоку НАТО на кшталт Польщі", пише видання.

У статті відзначено, що Лукашенко може здатися "пережитком епохи, яку світ давно забув, або яка є ледь помітною", але варто розуміти, що білоруський президент пройшов стрімкий шлях від нікому не відомої людини до всесильного правителя ще до того, як це зробив Владімір Путін.

Говорячи про події останніх тижнів, New York Times зазначає, що протести є тестом, що покаже, чи може політика "придушення інакомислення за допомогою залізного кулака" допомогти голові держави втриматись у кріслі. Коли на вулицю вийшли 100 тисяч людей, Лукашенко відповів польотом на гелікоптері до президентського палацу і виходом до ОМОНу з автоматом у руках, нагадує автор.

"Епізод із пихатим диктатором зі зброєю в руках свідчить про те, наскільки він та його країна - чий національний гімн починається зі слів "Ми, білоруси, мирні люди" - змінилися з моменту, коли він на початку 1990-х років отримав популярність завдяки обіцянкам захисту від знущання з боку еліт", - пише газета.

У статті наведена цитата з інтерв'ю з оглядачем Валерієм Карбалевічем, який вважає, що Лукашенко остаточно втратив зв'язок із суспільством і став очільником тих еліт, проти яких обіцяв боротися.

На думку французької Le Monde, Лукашенко обрав "стратегію випаленої землі".

"Усім, хто все ще мав сумніви, Олександр Лукашенко просто нагадав у найвідвертіший і найдраматичніший спосіб: опинившись сам на сам із безпрецедентним протестним рухом, білоруський президент так просто не здасться, навіть якщо це може втягнути його країну у спіраль насильства", - пише видання.

На думку автора, саме такий меседж хотів зробити Лукашенко, коли давав згоду на те, щоб його команда оприлюднила кадри, де він літає на гелікоптері над Мінськом у бронежилеті і зі зброєю.

Огляд підготувала, Служба моніторингу BBC