Фашизм «червоний» і «простий», - так відомий російський публіцист Ілля Лазаренко недавно назвав свій допис у рубриці «На злобу дня» на сайті Руфабула. Ось що пише тут автор (переклад - «Щоденного Львова»):

«Черговий сплеск інтересу до «фашизму» і «комунізму» не є ні першим, ні останнім. Це нормально. І я, наприклад, не бачу нічого некоректного у використанні терміна «червоний фашизм» стосовно до радянського комунізму. Спільні риси у режимів італійських фашистів і радянських комуністів, звичайно, були. Причому найближчі вони були в 20-і роки, до воцаріння сталінізму. Але зазвичай говорять про це саме щодо епохи сталінізму. І тут, звичайно, порівняння занадто жорстке для фашизму.

По-перше, у фашизму не було ідей дискримінації соціальних або етнічних груп, практики геноциду або стратоциду. Виняток становлять лише прийняті під тиском Німеччини в 38-му році обмежувальні антисемітські закони. А у більшовизму це центральна ідея і практика. Знищення цілих соціальних груп, стратоцид - норма для більшовизму. Були знищені мільйони людей.

По-друге, політичні репресії при фашизмі були досить скромними. Основним покаранням було висилання на острови (курортна зона, між іншим), смертна кара майже не застосовувалася. Репресії торкнулися тисяч людей. Політичні репресії при більшовизмі мали такий розмах, що навіть сталіністи не намагаються заперечувати їхню наявність. ГУЛАГ був реальною фабрикою смерті. Кількість жертв репресій досі незрозуміла, але рахунок іде на мільйони.

По-третє, фашистський режим хоч і вважав себе тотальним, але порівняно з більшовицьким гідний лише звання авторитарного. Контроль за суспільством не був всеохоплюючим. Досить сказати, що в Італії продовжувала виходити автономна університетська преса. В СРСР же була побудована справжня тоталітарна антиутопія. Більшовицький режим був усепроникаючим.

По-четверте, фашизм конфісковував і не забороняв приватну власність. На відміну від радянської, італійська економіка також не була гіпер-мілітаризована. Це позначалося на рівні життя аж ніяк не на користь СРСР.

Так що називати радянський комунізм «червоним фашизмом» можна і потрібно, для загострення полеміки. Але і про історичні факти забувати не варто».

А історичні факти такі, що «червоний фашизм» набагато жахливіший за «коричневий» чи фашизм будь-якого іншого кольору. І це нині підтверджують не лише критики «всього радянського», але і його недавні апологети. Наприклад, супер скандально відомий «ліберал-демократ» Владімір Жіріновскій, який попри свою абсолютну відданість «кремлівській системі», починає заробляти голоси майбутніх виборців на гіркій правді. 

В інтернеті нещодавно була поширена інформація про те, що російський актор Лєонід Бронєвой, народжений у Києві, назвав Гітлера ліпшим від Сталіна. Мимоволі тут пригадується, як його кіногерой-гестапівець Мюллер у фільмі «17 миттєвостей весни» казав таке: «В наше время нельзя верить никому. Порой даже самому себе. Мне - можно». 

Мабуть, поволі настає загальне прозріння, а за ним настане і час прощання з "червоним фашизмом". Найлицемірнішим і найжорстокішим людиноненависницьким винаходом на території Російської імперії, з яким вона зрослася.