Духовний спротив - без страху

- Багато російських журналістів порівнювали Євромайдан із Запорізькою Січчю. Мовляв, там – дух свободи, невластивий Росії і притаманний тільки Україні. Але Січ закінчиила не дуже добре.

- Була ціла історична смуга, коли формули України не мали цивілізаційного шансу і вигравала Росія як потужна імперська держава. Бо це був час імперій. Сьогодні настала інша епоха. Ми лише входимо в неї, тому нам так складно. Ця епоха говорить, навпаки, про те, що час імперій минув, що цивілізація входить в іншу фазу і ми, українці, з нашими задатками, з нашими моделями маємо більше шансів. Зараз ми балансуємо. Зараз дуже відповідальний момент для України, бо від правильного вибору, від стійкості народу може залежати дуже багато.

Я маю на увазі, передусім, духовний спротив. Духовний спротив включає в себе громадянський спротив, але він передбачає також відсутність страху.Тому що страх – це елемент покори, а не спротиву. Якби перестала боятися Східна Україна, навіть – Галичина, бо я помічаю як страх вповзає в наші душі.  Якби на Майдані стояло не 5-10-20 тисяч, а знову стояло півмільйона, то ця влада не мала би таких можливостей як має зараз. Відсутність страху – це формула, яка позбавляє оцього Чорномора сили. А страх людський дає йому силу, опору.

Ненасильницький опір - найсильніший

- Дехто каже , що людей на Майдані було би значно більше, якби не почалася силова реакція євромайданівців.

- Ми маємо розуміти динаміку спротиву. Перший етап, два місяці, – це був ненасильницький спротив. У переважній більшості – чудовий, дуже гарний, переконливий. З іншого боку = там були внутрішні слабкості. Бо за відсутності одного переконливого лідера наше ненасильництво, часом, виглядало як слабкість. І це легко прочитували владні струкури. Зрештою, це заважало частині провладних кіл перейти на сторону Майдану. Вони питали «Ми готові здатися, а кому?». Не було одного відповідального за прийняття рішень.

Цей етап ненасильницького спротиву мусив змінитися. Тепер ми маємо фазу силового спротиву. Мене вражає стійкість людей. Але, разом з тим, цей етап також має свої великі слабкості. Тому що гинуть люди, багато поранених. Фантастичним висновком, який повернув мені надію, є висновок Ігоря Луценка, коли він тричі повертався до життя. Прочитайте уважно його лист. Там написано: «Я тепер переконався, що мій шлях  – це шлях ненасильницького спротиву». Саме таке відчувають люди, які проходять через думку про втрату життя, через стан, коли життя завершується. А потім повертається до життя і розуміє, що в їхній долі присутній Бог.

- Але цього не може сказати Юрій Вербицький...

- Так само, як не може сьогодні сказати Олекса Тихий, дисидент, який загинув у таборах. Я був людиною, котра мала останню розмову з ним перед його смертю. І він говорив про ненасильницький спротв, про духовний спротив. У нього світилося Євангеліє в очах.

- Що треба зробити стосовно Вас, щоб ви дали фізичну відсіч?

- Якщо будуть  нападати на мене, я вже давно сказав, що я не буду чинити фізичної відсічі. Інше питання – якщо будуть нападати на мою дружину. Є межа. Я знаю, коли люди і в таких випадках дотримувалися принципу ненасильництва. І це не були зрадники. Не можна сказати: є межа  бути ненасильницьким. Бо інакше можна сказати, що є межа бути добрим. Це – кінець усього. Духовний спротив – це зовсім інакше.

"Імперія Путіна" стане непрогнозованою

- Дехто каже, що за нинішньої ситуації переможець один – Путін.

- З одного боку, що більше ми піднімаємо народ на спротив, тим чіткіше ми виконуємо пункти плану Росії, які передбачають запровадження надзвичайного стану – «помочь братскому украинскому народу». І покінчити з демократією назавжди. Може, тоді не будемо спротив робити? Тоді потрапляємо в пастку – іншу, пастку покори і пряме приймання диктатури. Десь мусить бути шлях посередині.

Зараз багато зусиль докладається, щоб отямити того чоловіка, якому доля подарувала всі важелі до української історії, і з іншого боку – щоби змусити Захід нейтралізувати Росію. Якщо сьогодні Європа не втрутиться, завтра вона матиме «радянський союз» у гіршому варіанті. Бо він буде непрогнозований. Радянський Союз епохи Брежнєва був прогнозований. Могутня держава Путіна буде непрогнозована.

Є модель ощасливити і Галичину, і Донбас

- Песімисти кажуть, що, можливо, десь уже відбувся «новий пакт Молотова-Ріббентропа» про проведення «нової лінії Керзона». І, можливо, вона якраз пройшла по тій лінії, де американці розташовують протиракетну повітряну оборону, і можливо, ця лінія вже стала новою берлінською стіною. Це дуже сумно, але про це якщо хтось і довідається, то вже років за 50.

- Бог є Господом історії. Не віримо в те, що якийсь штаб – навіть у Кремлі – так може розпланувати все, що воно реалізується на всі 100%. У це я вірю абсолютно. Для мене важливо, щоб українці діяли відповідно до своєї програми, але діяли з переконаністю. Я вірю, що ми вернемося до ненасильницького, морального спротиву. Бо тільки моральна ідея може підняти дві України, не лише одну. Політична ідея піднімає одну Україну. Для нас компроміс – це сила, для іншої України компроміс – це слабкість. Як поєднати їх? Треба стати на моральну, а не на політичну основу. Це поки що складно зрозуміти в той момент, коли на вулиці Грушевського вибухають гранати.

- Є категорія «тихих сепаратистів», які мовчать і потайки мріють про те, що, можливо, відбудеться геополітичний розлом і, нарешті, буде виправлена помилка 1918 року, коли західноукраїнська інтелігенція хотіла пристати до соціалістичної держави, яка мала права федерації в Російській республіці. А відтак – дала підставу Молотову вимагати приєднання цих земель - бачите, вони самі колись хотіли приєднатися. Як ви оцінюєте потаємні мрії «тихих сепаратистів»? Можливий такий геополітичний розлам?

- Це є дуже ралістичний план «Б» у кремлівському плані. Якщо не вдасться підкорити всю Україну, тоді відрізати найбільш буремний, ворохобний елемент – Галичину, віддати Польщі – хай собі Польща мастить голову з тими галичанами. Для мене це є поразкою програми, яка є Господньою програмою. Український народ дуже дорого платив за єдність, і ми сьогодні є єдиними, ми маємо програму знайти
формули порозуміння, сісти за один стіл при нашій відмінності.

Сьогодні у світі обговорюють ефект Медічі. Це ефект творчого спалаху тоді, коли зустрічаються фахівці з різних дисциплін. Коли вони сідаютьь за один стіл і починають якусь проблему аналізувати, то їхні шанси знайти розгадку більші, ніж у фахівців однієї дисципліни. Це є ефект перетину. Україна – це природний перетин – тут зійшлися різні культрні елементи, різні ідентичності, підідентичності.Ми маємо величезний шанс бути передовою європейською нацією, якщо ми пошануємо різність один одного. Якщо ми не будемо казати: або все, щоб було таке, як Галичина, або все, щоб було таке, як Донбас.

Модель того, щоб ми були щасливі, є. Ми поки що до цього шансу не піднялися духовно. Нам все ще заважає ідеологія, історія. Але російська небезпека є - і це є виклик для нас.

Розмову вів Роман Шостак.