Напередодні нового навчального року ЗМІ повідомили про чергову реформу на освітянській ниві: колегія Міносвіти затвердила проект Концепції профільної освіти. Починаючи з 1 вересня 2018 року, на учнів 10-11 класів чекатимуть чотири спеціалізації: природничо-наукова, математична, українська мова і література, іноземні мови.

Кожна з них передбачатиме поглиблене вивчення відповідних дисциплін. Поза тим, обов’язкових предметів залишається лишень шість: українська мова і література, іноземна мова, історія, математика, природознавство (куди планується звести залишки фізики, хімії та біології) та фізкультура. Кожен з них вивчатиметься в обсязі 3 годин на тиждень. Отже, зовні все виглядає вельми прогресивно: наша середня школа нарешті готуватиме випускників, більш-менш готових до майбутнього фаху.

Проте чому ж серед фахівців лунали переважно тривожні голоси? Чому проти концепції висловилися фактично всі учасники «круглого столу», організованого комітетом Верховної ради з питань науки і освіти (серед них – не лише експерти й учителі, але й двоє академіків-секретарів Національної академії педнаук, які за обов’язками мусили б таку реформу розробляти)?

Чому листи з проханням суттєво скоригувати концепцію надіслали до Міносвіти Національна академія наук, Українське фізичне товариство, Українська астрономічна асоціація, інші фахові об’єднання науковців і викладачів? Чому, нарешті, Міністерство не прислухалося до жодної з цих пропозицій і затвердило суперечливу концепцію? Спробуймо відповісти по черзі на всі ці запитання.

На думку фахівців, ключовим елементом системи освіти є вибір дисциплін, обов'язкових для вивчення всіма школярами незалежно від обраного профілю навчання. Світовий педагогічний досвід переконує: дисципліни, що містять інформацію про найважливіші досягнення людства у своїй багатогранній діяльності, повинні складати основу формування освіченості і загальної культури нового покоління.

У зв'язку з прискореним науково-технічним прогресом оволодіння інформацією про найважливіші процеси і властивості навколишнього середовища, отримані в математиці та в природничих науках - фізиці, біології та хімії, - вкрай необхідне для будь-якої грамотної людини. Не менше значення для формування основ гуманістичного світогляду має й гуманітарна складова – історія, рідна та іноземні мови, національна та світова література й культура.

Тому в небайдужих людей не могло не викликати занепокоєння те, що проект Концепції профільної освіти у старшій школі вже не передбачав вивчення фізики, хімії, біології, географії, світової літератури як обов’язкових предметів у 10-11 класах. Вивчення цих дисциплін, розпочате в середніх класах, фактично обірветься після 9 класу на середині – що саме по собі важко визнати логічним.

На спільну думку провідних українських учених, академіків НАН України Вадима Локтєва, Антона Наумовця, Ярослава Яцкова, заміною вивчення фізики, хімії та біології в жодному разі не може бути передбачений проектом Концепції інтегрований курс «природознавства» (фізика, хімія і біологія разом у обсязі 3 годин на тиждень).

Як наголошувалося в зверненні до міністра Дмитра Табачника від Українського фізичного товариства, спроба поєднати в одному курсі такі різні дисципліни призведе лишень до того, що учні відтепер не знатимуть ані фізики, ані хімії, ані біології. Фактично, в разі набуття реформою чинності названі дисципліни вивчатимуть лишень учні спеціалізованих шкіл – а їх мало для того, щоб задовольнити потреби підготовки достатньої кількості кваліфікованих абітурієнтів, які вступатимуть до ВНЗ відповідного профілю. А учні основної маси шкіл, навіть якщо вирішать вступати після 11 класу до таких ВНЗ (адже дитина цілком може змінити вибір, зроблений після 9 класу!), будуть реально позбавлені можливості це зробити через брак відповідних знань.

Експерти застерігали: це неминуче позначиться на падінні інтересу до напрямків природничо-наукового, медичного, технологічного та інженерного профілю у ВНЗ (при тому, що й сьогодні держава відчуває гостру недостачу кваліфікованих учених, медиків, інженерів, технологів, техніків тощо). Це також позначиться на рівні наукових досліджень у тих напрямках, де Україна досі має достатньо сильні позиції на світовій арені.

Ті ж експерти наголошували: досвід інших країн, зокрема й США, не може бути аргументом на користь пропонованої реформи. По-перше, в США є досить багато шкіл, де дисципліни природничого профілю вивчають на високому рівні, по-друге, завдяки своїм ресурсам ця країна значною мірою задовольняє свої потреби в кадрах найвищої кваліфікації шляхом «купівлі мізків» за кордоном. Таким шляхом Україна в осяжній перспективі піти, очевидно, не зможе.

Тому науковці й освітяни просили міністра Дмитра Табачника при доопрацюванні проекту Концепції зберегти кращі набутки вітчизняного шкільництва останніх десятиліть, які полягали в забезпеченні дитині достатньо високого рівня фундаментальних знань, що ставали для неї доброю основою для подальшої орієнтації в самостійному житті.

Лунала й ще одна суттєва пересторога: профільна середня освіта справді активно набуває сьогодні прав громадянства в світі. Але в усіх європейських державах тривалість етапу профільного навчання становить від 3 до 5 років, - за цей час справді можна сформувати в учнів глибокі й системні знання в певній сфері. З цього погляду українські 2 роки (лише 10 і 11 класи) відразу виглядали вкрай вразливо – навряд чи в одній окремо взятій Україні вдасться якісно реалізувати те, чого не вдалося досі зробити в жодній іншій країні континенту!

Але тут Міністерство стало заручником підтриманого ним таки 3 роки тому, відразу після приходу до влади «донецької» команди, рішення, згідно з яким Україна терміново переходила від так і не реалізованої 12-річної європейської системи освіти (підготовка до переходу на неї тривала від 1999 року) до російської 11-річної.

Це рішення, формально ініційоване тодішнім головою парламентського комітету з освіти «регіоналом» Максимом Луцьким (хоч ні для кого не було секретом ім’я справжнього натхненника), вже коштувало державі й суспільству надзвичайно багато: підручники, які ретельно готували впродовж попереднього десятиліття, довелося викинути на смітник і натомість розпочати підготовку нових. Утім, як наголошували люди обізнані, керівництво Міносвіти лишень тішилося такому сценарієві: по-перше з’явилася можливість внести в підручники з історії та літератури необхідні «ідеологічні» корективи. По-друге, оперування багатомільярдними бюджетними коштами (згідно з Конституцією, підручниками школярів у нас забезпечує держава) відкриває в специфічних українських умовах величезні додаткові можливості.

Проте ще в 2010 році експерти наголошували: втрати від «закону Луцького» цим не обмежаться. І це підтвердилося сьогодні. Адже раніше під профільну школу планували 10-12 класи (3 роки, що відповідає європейській практиці). А ось у 11-річку втиснути повноцінну профільну школу вже ніяк не вдається…

Отже, підіб’ємо підсумки: Міносвіти готове остаточно відмовитися від широкої фундаментальної підготовки школярів в ім’я профільної спеціалізації, яку повноцінно реалізувати в запропоновані терміни завідомо неможливо. Не говорю вже про численні «технологічні» деталі: що буде з тими учителями фізики, хімії, біології, географії, світової літератури, яких неминуче доведеться скорочувати (бо їхні дисципліни в 10-11 класах зникнуть)? Хто напише якісні програми й підручники з «природознавства» для 10-11 класів і хто встигне підготувати вчителів, які з 1 вересня 2018 року повинні навчати за цими підручниками й програмами? Як забезпечити достатню кількість учнів на природничо-науковій спеціалізації, щоб покрити бодай базові потреби технологічних і медичних університетів.

Відповідей на ці запитання ніхто сьогодні не дає. Тому, якщо концепцію буде таки втілено в життя, суспільство майже гарантовано отримає велику кількість випускників школи із украй недостатнім рівнем як загальної, так і профільної підготовки. Кому й навіщо це потрібно – питання теж залишається відкритим.

Lb.ua