"Упродовж двох століть вчені намагаються визначити ефект молитви, - пише німецьке видання Die Zeit. - (...) Першу спробу зробив в XIX столітті британський дослідник Френсіс Гальтон, троюрідний брат Чарльза Дарвіна. За допомогою статистики він хотів з'ясувати: чи сприятливо позначаються на британському королі молитви суспільства за його здоров'я? Для цього він проаналізував дані про життя всіх чоловіків королівського дому з 1758 по 1843 рік і дійшов висновку: члени королівської сім'ї жили не довше, а менше від простих смертних. Гальтон також з'ясував, що церкви так само часто руйнувалися пожежами, блискавкою, землетрусами і лавинами, як і звичайні будівлі. І, нарешті, невтомний дослідник порівняв біографію провідних представників церкви, наприклад, Мартіна Лютера, з біографією інших важливих особистостей свого часу і з'ясував: благочестиві діячі швидше жили менше, ніж інші відомі люди, і часто мали нікчемне здоров'я. (...) Для дослідника це стало свідченням того, що молитви не приносять очікуваного ефекту".

Не дивно, що його есе про "статистичне дослідження ефективності молитов" викликало в 1872 році загальне обурення. Однак психологи і медики досі намагаються визначити силу молитви.

"На жаль, різні дослідження дають дуже різні результати. Іноді вони, здається, доводять позитивний вплив молитви - наприклад, молитви за тяжкохвору людину. Але іноді вчені доходять і до протилежного результату. Стан деяких пацієнтів навіть погіршується, коли за них моляться - дивний ефект, який дослідники серед іншого пояснюють тим, що хворі хвилюються: "Невже я настільки хворий, що за мене вже потрібно молитися?".

Проте, пише видання, молитви як мінімум є психологічним фактором, який може грати важливу роль під час хвороби або в процесі одужання.

"Наприклад, це було доведено в дослідженні, проведеному кілька років тому експертом з психології релігії Себастьяном Муркеном, який сьогодні викладає в Марбурзі. У реабілітаційній клініці для онкохворих він вивчав роль релігійності в боротьбі з раком грудей. (...) Дослідження показало, що релігійність справді може допомогти - але тільки за певних умов".

"Згідно з дослідженням Муркена, опору в релігії знаходили для себе, перш за все, глибоко віруючі пацієнти з позитивним образом Бога. Їх припущення про те, що "що Бог не робить, все на ліпше",  дозволяло їм знайти сенс в їхній хворобі і ставитися до неї конструктивно. Ті ж, хто мав в душі образ караючого Бога, частіше страждали від тривожних і депресивних станів; докорами, заснованими на релігії, ці пацієнти піддавали себе додатковому тиску. Нерішучі представники "середньої" релігійності в основному мучились сумнівами. Таким чином, залежно від поглядів, віра може мати різний ефект - висновок, який Муркен сформулював так: "Релігія допомагає, перш за все, тим, хто сильно вірить в те, що вона їм допоможе".

"Концентруючись на позитивних образах і уявленнях (чи то "Бог","Аллах" або "Будда"), віруючі внутрішньо налаштовуються на очікуваний позитивний ефект - і таким чином йому й сприяють. Цей принцип медики описують як "цілющу силу очікування" або ефект плацебо". (...) Згідно з деякими серйозними дослідженнями, за допомогою препаратів плацебо можна домогтися до 50% ефекту справжнього медикаменту", - зазначає видання.

"Що при цьому відбувається в організмі, описав дослідник плацебо Манфред Шедловскі: "Сильне почуття очікування змінює хімічні процеси в мозку, виділяються нейтротрансміттери, і ці зміни по нервовій системі передаються організму, де вони часто запускають бажаний ефект".

"Підтвердження такої інтерпретації можна знайти навіть в Біблії, - пише видання. - Яких би хворих не зціляв Ісус, чи то"кровоточива жінка "(Євангеліє від Луки, гл.8, ст.48) або сліпий (Євангеліє від Луки, гл. 18, ст.42), він говорить: "Віра твоя спасла тебе" (а не "Бог врятував тебе", як можна було б припустити)".

"Як відомо теологам (і медикам), ефект очікування можна посилити відповідними умовами: особливо корисним є наявність людини, що є авторитетом і що викликає довіру (священик або лікар), який радить відповідний лікувальний засіб. Важливе значення має і регулярне повторення позитивно сприймається дії (молитва або прийом медикаменту). і не в останню чергу користь несе і те, що пацієнт (або віруючий) відчуває себе залученим в важливий ритуал, який включає і його оточення і дає сенс влас ного життя ".

"Втім, ні ефект плацебо, ні ефект релігії неможливо точно передбачити, - пише видання на закінчення. - (...) Можна лише спробувати створити ліпші для цього умови і бути внутрішньо відкритим для того, щоб підвищити ймовірність бажаного ефекту. У той же час варто внутрішньо позбутися ідеї, що ти можеш все тримати під контролем. Всевіданням - про це говорять нам всі релігії - людина не наділена".