Останнім часом в Україні побільшало повідомлень про відкриття кримінальних справ, пов’язаних зі зґвалтуванням та розбещенням неповнолітніх.
Рік тому законодавці посилили відповідальність за такі злочини – ввели покарання у вигляді 10-15 років позбавлення волі. Паралельно з цим запрацював так званий реєстр педофілів. "Парламент.UA" дізнався у Міністерства юстиції, як працює база та дані про скількох громадян вже туди потрапили. А фахівці поділилися думками про те, чого ще бракує на законодавчому рівні, аби врешті-решт побороти проблему педофілії в Україні.
Що таке реєстр педофілів та скількох людей туди внесли
Три роки тому Офіс президента спільно з Міжнародним союзом електрозв'язку провели дослідження, у межах якого опитали понад 5 тисяч дітей віком до 18 років і приблизно 5,5 тисячі батьків. З’ясувалося, що кожна п’ята дитина в Україні потерпає від сексуального насильства. Тут йдеться не лише про зґвалтування, а і про інші способи, як от домагання. Отримавши такі результати, влада вирішила розробити стратегію розв’язання цієї проблеми.
Спочатку в медіа почали лунати заяви про можливе введення обов’язкової хімічної кастрації людей, яких визнають винними у злочинах проти статевої свободи неповнолітніх. Парламент попереднього скликання навіть схвалив відповідний законопроєкт № 6449. Але його ветував чинний глава держави після приходу до влади. Ще один проєкт закону попередніх народних депутатів (№0887) стосувався створення Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітнього (ЄРЗСН) – так званого реєстру педофілів. У січні 2020 року його своїм підписом схвалив Володимир Зеленський.
Під реєстром мається на увазі електронна база даних, яка містить інформацію про людей, які вчинили злочини такого профілю проти дітей. Влада вважає, що ЄРЗСН убезпечить від зростання кількості дитячих зґвалтувань. Вести реєстр доручили Міністерству юстиції України. Згаданий закон набув чинності 16 січня 2020 року. Протягом трьох місяців реєстр поповнили інформацією про засуджених на той момент людей.
Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції у відповідь на офіційний запит "Парламент.UA" повідомив, що станом на 13 жовтня 2021 року до "реєстру педофілів" внесли дані про 113 людей. При чому навіть після відбуття терміну у в’язниці інформація про таких громадян залишиться у базі.
Нам повідомили, що зараз відомство продовжує вивчати програмне забезпечення Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту. Окремим модулем там є так званий реєстр педофілів. Користувачами-учасниками тестування програми стали органи та установи виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Як працює реєстр педофілів і хто має право отримати з нього витяг
З відповіді Мін’юсту слідує, що підставою для внесення відомості про людину до ЄРЗСН є ухвала суду за місцем її проживання або відбування нею покарання. Винести таке рішення суд має за клопотанням прокурора. Згідно з законом, доступ до реєстру мають лише слідчі та інші уповноважені особи Національної поліції та Державного бюро розслідувань.
А ось право отримати інформацію з реєстру також мають керівники закладів освіти, охорони здоровʼя чи інших установ, які наглядають за дітьми, надають їм медичні, навчальні та соціальні послуги при найманні людини на роботу. Також інформацію з ЄРЗСН можуть отримати керівники органів влади та місцевого самоврядування. До того ж будь-яка людина може перевірити свою наявність у реєстрі, надіславши запит.
До реєстру вносять повне ім'я засудженого, дату його народження, місце проживання та скоєні ним злочини. Люди, внесені до реєстру, зобовʼязані повідомляти поліцію про зміну місця проживання та роботи. Тобто, за визнаними педофілами встановлюють довічний адміністративний нагляд, навіть після звільнення з в’язниці.
Чи потрібна Україні хімічна кастрація педофілів
Попри те, що ідею з хімічною кастрацією Зеленський відхилив, багато експертів досі схиляються на думці, що таке покарання необхідне в Україні. Згідно з пояснювальною запискою до закону, щонайменше 48 штатів у США (Каліфорнія, Флорида, Джорджія, Айова, Луїзіана, Монтана, Орегон, Техас, Вісконсин тощо) у різний час застосовували такий спосіб. Медикаментозну профілактику статевих злочинів використовують і в багатьох європейських державах, зокрема у Франції, Німеччині, Данії тощо. А в Росії та Казахстані примусову кастрацію закріпили на законодавчому рівні.
Сама ж хімічна кастрація передбачає певну взаємодію з гормональним фоном людини без хімічних втручань, пояснила у коментарі "Парламент.UA" сексологиня та секс-просвітниця Марія Губєрнік. На своїй сторінці в Інстаграм maryomelka (https://www.instagram.com/maryomelka), вона консультує усіх, хто звертається до неї за допомогою.
За її словами, суть – у впливі на секрецію статевих гормонів так, аби людина не відчувала статевого потягу.
Є декілька рівнів хімічної кастрації, в різних країнах вона використовується по-різному. Але суть однакова. Нам для того, щоб відчули статевий потяг і захотіти займатися сексом, потрібні певні гормони: естроген, тестостерон тощо. Хімічна кастрація зокрема впливає на ці гормони, – пояснила фахівчиня.
Вона вважає, що в Україні обов’язково мають бути такі радикальні заходи в контексті педофілії. Мовляв, коли немає покарання, якого кримінальні злочинці потенційно могли б боятися, то вони відчувають більшу свободу. Можна боятися кількох років у в’язниці, але це не так вражає, як хімічний вплив на статевий потяг, додає Марія Губєрнік.
Суд має не просто посварити людину або сказати: "Який ти нехороший, більше не чіпай дітей своїми брудними руками". Якщо це дійсно доведений факт педофілії, має бути суворе покарання, як от хімічна кастрація або примусове серйозне лікування у психоневрологічних диспансерах, – висловилася нам у коментарі педагогиня Ольга Смирнова.
Натомість адвокат Юрій Криворучко сказав "Парламент.UA", що будь-які примусові дії, як і хімічна кастрація, порушують конституційне право людини. Мовляв, без дозволу громадянина проти нього не може бути застосоване жодне медичне втручання.
Як поширювати знання про педофілію як проблему серед неповнолітніх
Деякі експерти вважають, що фото людей, яких засудили за статеві злочини проти статевої несвободи дітей, потрібно показувати школярам у школі. Мовляв, неповнолітні мають бачити педофілів в обличчя. З цією тезою не погоджується педагогиня Ольга Смирнова. За її словами, діти не можуть чітко фотографічно відтворити зовнішність людини. У підсумку може статися так, що неповнолітні будуть думати, що бачили педофіла, а насправді це була людина зі схожою зовнішністю. Крім того, деякі громадяни з часом змінюють свою зовнішність, наприклад, зголюють вуса чи відрощують бороди. Тобто, їх може бути важко впізнати за фотографією.
Зараз у деяких школах проводить попереджувальну роботу стосовно унеможливлення спілкування дітей з чужими людьми. Це відбувається у вигляді тренінгів, виховних годин та бесід із батьками та дітьми. Неповнолітнім розказують, що навіть близька людина не може нав’язувати їм своїх бажань, які можна розцінювати як факт педофілії.
Я б радила, аби психологи, медичні працівники чи класні керівники проводили з дітьми бесіди про те, що існують такі частини тіла, яких не можуть просити оголити, сфотографувати чи торкатися. Наші діти повинні чітко усвідомити, що торкнутися тіла дитини можна лише з її дозволу. Це повинна бути спільна робота родини, школи та суспільства. Дитина повинна чітко розуміти, що за руку її взяти можна, а гладити, наприклад, грудну клітку – не можна, – вважає Ольга Смирнова.
Марія Губєрнік розповіла нам, що вже довгий час займається сексуальною освітою. За її словами, секс-освіта не прописана законодавчо в Україні як окремий предмет для шкіл чи позакласні години. Водночас вона практикувала це в приватних школах, куди її запрошували. На думку фахівчині, секс-освіту та статеве виховання обов’язково треба вводити законодавчо.
В Україні має бути реєстр педофілів, кримінальне покарання, але не тільки. Загалом законодавство має бути максимально направлене на людину, яка чинить щось таке. Тобто, людина має бути ізольованою від суспільства, особливо від дітей. Законодавчо має бути прописано, яким чином ми убезпечуємо дітей і суспільство від цієї людини. Бо ризик того, що педофіл може ґвалтувати жінок чи чоловіків, також є, – вважає Марія Губєрнік.
