Журналісти-розслідувачі у неділю, 3 жовтня, оприлюднили інформацію про ймовірні зв'язки світових політиків з офшорними компаніями. Зокрема, йшлося і про те, що офшорні фірми Володимира Зеленського та його оточення могли отримати 40 мільйонів доларів від структур, пов'язаних з Коломойським. Розслідування Pandora Papers здійснили на основі великого витоку документів, розсекречених за допомогою інформаторів.

DW поговорила про можливі наслідки такого розслідування із Тетяною Шевчук, експерткою у сфері корпоративного та фінансового права української організації Центру протидії корупції.

DW: Пані Шевчук, у розслідуванні Pandora Papers йдеться, зокрема, про те, що офшори оточення Володимира Зеленського могли бути частиною історії із ймовірним відмиванням коштів "Приватбанку", співвласником якого раніше був Ігор Коломойський. Про що це свідчить для організацій, які протидіють корупції?

Тетяна Шевчук: Це не перші "офшорні" papers, leaks, які були і ще будуть. Вони свідчать про те, що проблема зловживання офшорами існує. Глобально - це не лише проблема України, але Україна щоразу в кожному із таких скандалів займає своє місце. Серед українського бізнесу й політичного істеблішменту прийнято користуватися офшорними компаніями, щоб приховати свої доходи, можливо, мінімізувати податки, чи ще якусь власність за кордоном. 

Тетяна Шевчук

Те, що було висвітлено у документах Pandora Papers, можна було назвати прикладами топ-корупції?

Складно назвати корупцією те, що було озвучено в цих паперах, оскільки не всі факти про неї свідчать. Деякі просто свідчать про те, як прийнято вести бізнес в Україні.

Власне, а які з оприлюднених фактів можуть свідчити про корупцію?

Це не конкретно питання Зеленського. Там була, наприклад, інформація про народного депутата Олександра Герегу, що його бізнес в Криму контролюється через кіпрські компанії. Це може свідчити про топ-корупцію, оскільки це обхід українського законодавства щодо заборони ведення господарської діяльності в Криму.

А те, що стосувалося безпосередньо інформації про Володимира Зеленського і його соратників?

Це неетичні схеми роботи українського бізнесу. Наскільки зрозуміло з публікації, Зеленський відмовився від частини бізнесу до того, як став президентом. А його помічник Сергій Шефір не був зобов'язаний подавати декларацію, оскільки є так званим помічником на громадських засадах і у нього не було обов’язку публікувати інформацію про ці компанії.

Наскільки такі офшорні схеми є законними чи незаконними?

Мати у власності компанію у іншій офшорній юрисдикції законно. Тобто порушення українського законодавства у тому, щоб бути акціонером компанії за кордоном, немає. І в цьому питанні Україна є частиною глобальних процесів, коли є тенденція приховувати компанії і статки за кордоном. Проблема в тому, що Україна робить мінімальні спроби протистояти цьому. Бо щонайменше, це великий відтік капіталу. Далі ми можемо говорити, що загалом офшорні компанії, не прив'язуючись до конкретного власника, дуже часто використовують в тіньових схемах відмивання коштів, уникнення від сплати податків. Це проблема не лише України, а й усіх країн. Але Україна не робить нічого ефективного для боротьби з цим феноменом.

А що можна було би зробити для протидії таким схемам?

Належна робота податкових органів, взаємодія з відповідними іноземними органами. Ухвалення відповідного законодавства для зменшення офшоризації економіки. Це важкі і послідовні інституційні зміни щодо регулювання бізнесу та податкового законодавства. Попри деякі спроби це зробити, в  Україні немає системності  в боротьбі з офшорами. Є часткові заходи уряду, пов'язані з міжнародними зобов'язаннями та угодами. Є певні заходи на папері, які на практиці не працюють. Це все складні речі, які вимагають системного підходу. Не можна просто сказати, ми заборонимо офшори, бо навіть юридичного поняття "офшор" немає. Ми говоримо про компанії, які зареєстровані в секретних низькоподаткових юрисдикціях. Просто заборонити зареєструвати там компанію не можна.

У розслідуванні Рandora Papers фігурують політики різних країн, чи має Україна в цьому питанні якісь особливості?

Я би сказала, що ми на рівні з іншими державами. І це просто малесенький обсяг даних щодо всієї мережі компаній, яка існує, і щодо того, хто ними користується, яка потрапила до рук журналістів. З того, що ми відзначили, на відміну, наприклад, від азербайджанського лідера, не було, власне, порушення Зеленським конкретного антикорупційного законодавства. Тому що Зеленський позбувся цих компаній до вступу на посаду, тобто не було факту недекларування майна.

Тобто пред'явити президенту Зеленському та його оточенню, у випадку підтвердження опублікованої інформації, нічого?

За фактом порушення не помітно. Але ми хотіли, щоб такі люди, як Шефір, декларували свої фінансові інтереси і власність компаніями. Є така прогалина. Бо він нібито не повинен подавати електронну декларацію як помічник на громадських засадах. Але ми розуміємо, який рівень в країні він займає і які важливі обов'язки має. Тому є суспільний інтерес знати про його статки і хотілося би, щоб надалі такі декларації були.

Які ще реакції для громадськості мають пролунати від Зеленського та його оточення, на Вашу думку?

Хотілося би отримати пояснення від Зеленського та оточення  щодо опублікованої інформації про компанії, про структуру бізнесу. Для чого була створена така складна структура в офшорних компаніях.

Чи, власне, сплачувався повний обсяг податків, чи не було приховування від оподаткування? І, власне, яка бізнес-логіка у створенні таких компаній? Це все створює простір для зловживань, і ми зацікавлені в тому, щоб наші політики, урядовці подавали максимально прозору інформацію про свої статки, в тому числі і за кордоном. Для того, щоб не виникало питань про походження таких статків, чи вони не є частиною якогось тіньового бізнесу.