10:00 4 жовтня 2016 р.
Голова громадської ради при Львівському обласному управлінні СБУ Галина Янко запевнила, що для неї всі безвісти зниклі вважаються живі.
Голова громадської ради при Львівському обласному управлінні СБУ, адвокат Галина Янко, повідомила в інтерв’ю про те, що для деяких громадських псевдошукачів пошук зниклих безвісти бійців АТО – це бізнес. За її словами, хтось дуже не зацікавлений у пошуку десантників 80-ї бригади, які зникли після бою 5 вересня 2014 року – їх просто «поховали».
Галина Янко розповіла також: «Коли тільки почали займатися пошуком хлопців та опублікували перші отримані дані, мені зателефонували. Співрозмовник назвався волонтером і колишнім військовим. Перше питання, яке він мені поставив: «Хто вам дав право шукати хлопців? Вони вже всі загинули». Спершу я не зрозуміла, чому він телефонує і що від мене хоче. Згодом мені почали підтверджувати військові, що ця особа активно цікавиться в соцмережах, хто я і чим займаюсь. Після моєї публічної заяви про погрози він припинив ці речі. Хоча я - відкрита людина і рада будь-якій інформації, яка може допомогти в пошуку. Адже чим більше даних, тим більше результату».
За словами Галини Янко, її дивує, що ця людина близька з військовим командуванням. Вона також розповіла: «Потім почалися дзвінки людей, яких я не знаю. Вони не представлялися, а казали: «Ми вже поховали своїх дітей, а ви все розворушили. Для чого ви це робите?». Що ж, мені дуже прикро, якщо це так. Але є батьки, у яких не збіглося ДНК з їхніми дітьми. А бійці, яких вважали мертвими, почали виходити з полону на зв'язок. Для мене всі безвісти зниклі вважаються живі, доки я не буду мати на руках документ і бачити тіло. А ховати їх, допоки не знайдемо, я не буду».
За словами адвоката, очевидно хтось не хоче бачити їх серед живих. Бо це живі свідки, які скажуть хто їх покинув з української сторони і здав в полон, і можливо, спонсорує псевдошукачів, щоб їх ніколи не знайшли. Галина Янко розповіла також: «Хтось боїться, що хлопці можуть багато розказати. Напередодні, коли вони потрапили в полон 5 вересня, один з них зателефонував мамі і розказав як командування здавало їхнє місце перебування. Вони змушені були спати в лісі, бо зранку вставали і на місці, де стояли намети, було згарище».
Інтерв’ю з Галиною Янко опублікували в київському інтернет-виданні «Gazeta.ua».