В Україні буде створено Реєстр осіб, які постраждали внаслідок російської агресії

Ініціатором його розробки є Міністерство соціальної політики. Очікують, що найближчим часом він будерозглянутий у Верховній Раді, пише DailyLviv.com.

Про важливість та особливості законопроєкту розповіла журналісту Національного пресклубу «Українська перспектива» заступниця Міністерки соціальної політики України Уляна Токарева.

 – Ми чудово розуміємо, що одним із наслідків збройної агресії російської федерації проти України є порушення прав українців на життя та здоров’я. – З цього почала розмову пані Уляна. –  Власне, багато з них потребує підтримки. Щоб захистити права наших співвітчизників українським Урядом було запропоноване рішення щодо підготовки цього законопроєкту. Ним передбачене створення Реєстру випадків завдання шкоди життю та здоров’ю українців.

Якщо цей законопроєкт буде ухвалений, він дозволить нам вирішувати три великих блоки питань. Перш за все, ми знатимемо, хто з українців постраждав від збройної агресії рф. Друге питання – ми отримаємо інформацію про випадки завданої шкоди здоров’ю та життю українців, що буде здійснено за допомогою  обмінів між усіма реєстрами. І третє – ми розумітимемо, скільки Україна вже витратила на подолання наслідків збройної агресії російської федерації. Йдеться і про державні програми підтримки, які нині реалізуються, і про ті програми, які діють на місцевому, локальному рівні.

Одним з факторів завдання шкоди українцям і українкам є випадки сексуального насильства, пов’язаного з війною. Ми маємо їх обліковувати, тому що це справді страшний злочин. Зараз Офісом Генерального прокурора зафіксовано вже майже 260 випадків СНПК. І це далеко не остаточна кількість. Ми розуміємо, що щойно визволятимуться від окупації наші території, ця статистика зростатиме. І всі ті жінки, чоловіки та діти, які постраждали від СНПК, потребуватимуть допомоги.

– Які положення законопроєкту стосуються проблематики СНПК?

 – У законопроєкті дається визначення того, що таке СНПК. І маю сказати, що воно дуже чітке. Воно максимально наближене до тих визначень, які діють в законах інших країн. У законопроєкті зазначається, що сексуальне насильство, скоєне проти особи під час збройної агресії російської федерації проти України, включає зґвалтування, примусову вагітність, примусову стерилізацію, примусовий аборт, примусову проституцію, сексуальну експлуатацію, примус до статевого акту з третьою особою, примус до споглядання статевого акту, сексуальне рабство, примусове обрізання, кастрацію, каліцтво геніталій, примус до оголення чи будь-яку іншу форму сексуального насильства відповідної тяжкості.  Я думаю, що ні для кого не секрет, особливо це стосується професійної спільноти, що ми досить сильно орієнтувалися на досвід Хорватії. Це стосується не лише цього законопроєкту, але й, априклад, законопроєкту №10132. У ньому детальніше йдеться про допомогу постраждалим відСНПК. Звідси і його назва «Про статус осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, та невідкладні проміжні репарації». Розробку цього законопроєкту ініціювала народна депутатка Марина Бардіна. Також інший важливий фактор – ми враховуємо термін вчинення злочинів, які завдали шкоди здоров’ю та життю українців і українок. Йдеться про період від 19 лютого 2014 року. І це дозволить нам дійсно відновити справедливість, а відтак врахувати всі ті випадки, коли жінки, чоловіки, діти постраждали від СНПК.

Цей законопроект є базою для роботи. Всі додаткові процедури мають бути визначені нормативно- правовими актами, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Це дозволить нам детальніше їх опрацювати: як саме має встановлюватися статус, визначатися допомога тощо. Усі ці моменти дуже важливі.

 – Постраждалі від СНПК зазвичай зацікавлені в тому, щоб інформація про те, що з ними сталося, залишалася конфіденційною. Чи може держава гарантувати це з ухваленням цього законопроєкту та створенням Реєстру?

 – Маю запевнити – ця інформація буде максимально закритою. До неї точно не матимуть доступу пересічні громадяни.  Чи є в Україні досвід в роботі з такими чутливими питаннями? Так, безумовно, є. Наприклад, мипрацюємо з постраждалими від торгівлі людьми. І, до речі, ця категорія також зазначена в Реєстрі. Про них збирається інформація. Ухвалюються рішення щодо виплат цій категорії постраждалих. Це також сенситивна інформація, і ми вже давно з нею працюємо. Вона дуже захищена.

Але ж ми розуміємо, що певні професійні групи працюватимуть з інформацією, яка міститиметься в Реєстрі. Хто саме? Це визначиться, коли буде розроблятися відповідна постанова Кабінету Міністрів. Але я хочу навести приклад законопроєкту №10132. Як жінки, чоловіки, діти зможуть говорити про те, що їм потрібна допомога, яку ми визначаємо в межах цього законопроєкту? Коли ми обговорювали це питання, то навіть припускали, що має бути певний анонімний варіант, щоб постраждалі від СНПК подавали цей запит через якісь цифрові інструменти. Лише потому фахівці зв’язувалися б із ними, пропонували свою допомогу.

У законопроєкті по Реєстру зазначено, що мають бути надані і докази того, що людина постраждала від збройної агресії російської федерації. Не лише по СНПК, але й по всіх інших питаннях. І це передбачає, звісно, комунікацію постраждалої особи, наприклад, з лікарем для того, щоб засвідчитифакт насильства, або з іншими фахівцями.Але я хочу ще раз наголосити, що всі процедури будуть визначені з максимальним врахуванням інтересів людей, яких зачепила збройна агресія російської федерації. Щоб знизити ризик повторної травматизації. Щоб не робити всі ці випадки публічними тощо.

 – Як ви вважаєте, хто ще повинен мати доступ до цього Реєстру?  

 – Це складне питання. Якщо ми фіксуємо злочин, то до цього стають дотичними правоохоронці. Ми не можемо виключити цю категорію. Також дотичні люди, які ухвалюють рішення, чи вводити отримані дані до Реєстру. Дотичні до цього процесу й ті, хто нараховує відповідні компенсації. Але чи можна зробити всі ці процедури максимально деперсоналізованими? Або хоча б частину цих процедур? Такі випадки вже мають місце. Коли після заведення інформації до системи, тобто, після лінії контакту, дані кодуються для того, щоб усі, хто надалі забезпечуватиме технічний супровід, не мали інформації, кого саме вона стосується. Тож такі відповідальні фахівці працюватимуть з фактами, а не з персоналіями. Так, вони можуть розрахувати розмір допомоги, але не знатимуть, кому саме вона призначається.

 – Чи будуть внесені до Реєстру постраждалі від СНПК, які перебувають за кордоном?

 – Найперше – ми віримо в те, що Україна переможе в цій війні. І віримо, що всі наші громадяни повернуться до своїх домівок і ми разом відновлюватимемо Україну. Тому я впевнена, що більшість людей, які зараз тимчасово через російську агресію перебувають за кордоном, зможуть безпосередньо в Україні внести свої дані до Реєстру, коли він запрацює. Друге – зараз ми багато працюємо над діджиталізацією соціальної сфери. Нам важливо, щоб люди якомога менше вдавалися до паперових процесів, менше ходили з папірцями до наших органів соцзахисту населення або до інших наших підрозділів. У роботі щодо Реєстру будемо дотримуватися такої самої моделі – максимально цифровізувати всі процеси, щоб людина могла подати документи на отримання допомоги, підтримки тощо. Або до реєстрації випадку в системі.  

 Ми вже маємо такі прецеденти. Ми переробили частину допомог таким чином, щоб вона проходила всіма діджитальними каналами, тобто, в цифровий спосіб подавалися всі заявки і людина не була змушена дублювати це паперами.

 – Наскільки запропонований вами законопроєкт узгоджується із законопроєктом 10132, ініційований Мариною Бардіною?

– Вони повністю узгоджуються між собою. Команда Мінсоцполітики постійно працює з пані Мариною, щоб запропонована нею модель допомоги була максимально врахована в нашому законопроєкті про Реєстр. Наш законопроєкт містить опис того, як має бути створений Реєстр, як має відбуватися обмін даними тощо. Це технічна складова. А в законопроєкті пані Марини, для якого ми також давали свої рекомендації і над доопрацюванням якого також будемо й надалі працювати, описаний вже конкретний механізм надання допомоги. Тобто, і реабілітація, і психологічна допомога, і медичнатощо.

У цих питаннях ми спираємося на ту модель допомоги, яка вже працює та розвивається в Україні.Тому що з тих 260 постраждалих від СНПК, яких вже офіційно зареєструвала Генеральна прокуратура України, 208 звернулися ще по допомогу до нашої національної мережі реагування на випадки ґендерно зумовленого та домашнього насильства. Ми спробували зміцнити цю систему в 2022-2023 роках. Ми додавали функції до наших спеціалізованих служб підтримки постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, щоб вони могли працювати саме з постраждалими від СНПК. Навчаємо їх активно і будуємо механізм взаємодії.

 – Хто долучився до підготовки вашого законопроєкту?

– Ми в наш законопроєкт про Реєстр зайшли вже із сформованою співпрацею і з Офісом Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Стефанішиної, і з Апаратом Урядової уповноваженої з питань ґендерної політики Катерини Левченко. Тому що від початку повномасштабного російського вторгнення розпочалася дуже активна робота над створенням підґрунтя для реагування на СНПК. Це і внесення змін до Національного плану дій з виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», і до державних цільових програм тощо.

Працює Міжвідомча робоча група з питань протидії сексуальному насильству, пов’язаному зі збройною агресією росії проти України, та надання допомоги постраждалим, яку очолює Катерина Левченко. До її складу окрім Мінсоцполітики, зокрема входять і представники Офісу Генпрокурора, МВС, Нацполіції, ДСНС, Міноборони, СБУ, МОЗ, громадських та міжнародних організацій. Їхня позиція викликає професійний захват. Вони дуже потужно взялися за тему СНПК. І це вкрай важливо, тому що ми маємо усвідомлювати, що СНПК – це злочин. І ми повинні на всіх рівнях, на всіх міжнародних майданчиках постійно нагадувати, що це порушення і кримінального, і гуманітарного права.

Що стосується міжнародних фундацій, то найтісніше в цих питаннях ми співпрацюємо з Фондом доктора Деніса Муквеге. Він має своє представництво в Києві і дуже фахову команду. Також співпрацюємо з Глобальним фондом тих, хто пережив насильство, Міжнародною організацією з міграції та з багатьма українськими громадськими організаціями. Я це до того, що наша робота в питаннях  запобігання та протидії СНПК має системний характер і ведеться вже давно.

 – Яким чином реалізація закону та створення Реєстру сприятиме роботі Міжнародного компенсаційного механізму?  

 – Ви, напевно, знаєте, що в нас відбулося кілька важливих зустрічей, зокрема Саміт глав держав та урядів Ради Європи, який проходив у столиці Ісландії 16-17 травня 2023 р. На ньому було оголошено про створення міжнародного Реєстру збитків, завданих агресією російської федерації проти України. І це стало першим компонентом майбутнього Міжнародного компенсаційного механізму, покликаного забезпечити отримання постраждалими цієї компенсації.

Принагідно зазначу, що 43 країни та Європейський Союз приєдналися або виявили намір приєднатися до Реєстру, створеного учасниками цього Саміту. Тоді ж було ухвалене рішення про те, що Реєстр розташовуватиметься в Гаазі, яка вважається юридичною столицею світу, а допоміжний офіс – в Україні. Тож ми отримали ключовий інструмент, який надає можливість громадянам України і всім, хтомешкає на території нашої країни, звернутися по репарації до країни-агресора. Але маю зазначити,

що для звернення до цього Міжнародного компенсаційного механізму доведеться надавати необхідні докази, які підтверджують завдану людині шкоду, її життю або здоров’ю, і ті збитки, яких воназазнала. Це стосується всього того переліку, який зазначений в законопроєкті. Тому на цьому етапі важливим завданням держави є максимальна допомога постраждалим зафіксувати всі факти шкоди, збитків, яких завдала агресія російської федерації. Це спростить процес подальшого подання звернень до Міжнародного компенсаційного механізму.

 – Чи може інформація Реєстру бути доказовою базою для українських та міжнародних судів з метою відшкодування постраждалим, зокрема від СНПК, завданих збитків за рахунок репарацій чи інших стягнень з росії як держави-агресора?

– Безумовно. Тому що навіть зараз, під час зустрічі з представниками Міжнародного кримінального суду, ми постійно наводимо інформацію з доказами про те, що відбулося те чи інше пошкодження соціальної інфраструктури, чи те, що через обстріли російської федерації були вбиті соціальні працівники. Або, наприклад, були зруйновані заклади соціальної інфраструктури, де доглядають за людьми похилого віку, а відтак ці люди залишилися без необхідних умов для проживання.

Всі ці докази і дозволяють вибудовувати справи проти російської федерації, фіксуючи її злочини і ту шкоду, яку вона завдала українцям і Україні як державі. Тому будь-яка фіксація цих злочинів з доказами, з їхнім описом тощо, будь-яка фіксація витрат на те, щоб компенсувати збитки, завдані російською федерацією, буде вагомим аргументом в комунікаціях з Міжнародним кримінальним судом.

– Коли планують розгляд законопроєкту у Верховній Раді? З якими парламентськими комітетами співпрацюєте в цьому питанні? Який настрій народних депутатів щодо законопроєкту?

– Головним комітетом у Верховній Раді України з розгляду законопроєкту № 10256 визначено Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Наразі вже відбулося засідання Комітету щодо розгляду та обговорення законопроєкту, за його результатами  прийнято рішення включити законопроєкт до порядку денного десятої сесії Верховної Ради України та – за наслідкамирозгляду – у першому читанні прийняти його за основу.