14:44 22 вересня 2016 р.
Відео: Львівський прес-клуб
Ліквідатори Чорнобильської трагедії хочуть нагадати що вони ще живі, що вони – не тіні. Хоча закордонні лікарі пророкували їм смерть від хворіб вже років через п’ять-десять після аварії.
Про це сьогодні, 22 вересня, під час прес-конференції на тему: «Презентація книги спогадів ліквідаторів аварії на ЧАЕС з Львівщини «Чорнобиль. Пам’ять» (з нагоди 30-річчя аварії на ЧАЕС)», яка відбулася у Львівському прес-клубі, повідомив член редколегії книги «Чорнобиль. Пам’ять», голова ЛОО «Союз Чорнобиль України» Всеволод Смеричинський.
За його словами, цю книгу «чорнобильці» Львівщини мріяли видати давно. Але тільки цього року, коли виповнилася тридцята річниця від дня катастрофи, Львівська обласна адміністрація надала150 тисяч гривень для видання спогадів тих, хто пожертвував своїм здоров’ям, ліквідовуючи наслідки вибуху реактора.
- Ми видали книгу пам’яті, в якій є спогади ліквідаторів, фотографії та списки померлих, - розповідає він.
За словами полковника медичної служби у відставці Валентина Крамаревського, одного з тих, хто працював у Чорнобильській зоні, книга не змогла охопити все, що пов’язано з Чорнобилем.
- У кожного солдата – своя війна, бо він її бачив або зі свого окопу, або через приціл автомата, або через штурвал літака, - говорить він.
У 1986 році він працював головним епідеміологом Прикарпатського військового округу. До Чорнобиля поїхав начальником медичної служби Прикарпатської зони відповідальності. До прикарпатського сектору входило майже13 тисяч осіб.
Підполковник медичної служби згадує, що на той час медицина не була готовою до боротьби з наслідками катастрофи.
- Готували мобілізаційний резерв на випадок війни. Але він був призначений до роботи в зоні ядерного вибуху, якщо бомба би впала. А тут було все інакше. Люди не були готові, щоби з лопатою, без засобів захисту, боротися з радіацією. Люди не розуміли як захищатися, - розповідає лікар.
Він згадав, що ліквідаторам видавали маску-пелюсток, щоби камінці та пилюка в рот не потрапляли. А також загальновійськові хімічні костюми, в яких від жахливої спеки люди просто спікалися. Тому ці костюми відмовлялися вдягати і працювали без будь-якого захисту.
- Тоді приїжджали різні спеціалісти з-за кордону і казали: «Хлопці, п’ять-десять років життя ми вам обіцяємо. Але не більше», - каже Валентин Крамаревський.