11:10 17 грудня 2013 р.
Фото: wikimapia.org
Дах над їх головами відібрали у них «джентельмени» в лапках з автобусного заводу.
– Моїй Діанці п’ять років, а вже перенесла вісім складних операцій. Народилася без стравоходу, такі операції роблять лише в Німеччині. Кожні три місяці треба розширювати стравохід, бо дитина росте. Не можу її в садок віддати, бо щось з'їсть і буде біда, – розповідає львів'янка – 43-річна Любов Герасим. Її вигнали з гуртожитку Львівського автобусного заводу.
Вона – родом зі Львівської області, працює на автобусному заводі. Їй виділили кімнату у відомчому гуртожитку на вулиці Кульпарківській, 139. Вселитися не встигла, бо возила доньку на чергову операцію до Німеччини.
– Приїжджаю, а весь наш блок на чотири кімнати захопили сусіди Яремки, поставили броньовані двері. Доступитися не можу, зато щомісяця 200 гривень комунальних мушу платити, бо кімната на мені числиться. А ті сусіди давно на заводі не працюють, особняк за містом мають.
Зараз Любов Герасим винаймає кімнату в гуртожитку, на вулиці Володимира Великого, 29. З чоловіком розлучилася.
– Ми з ним 13 років років прожили в тому заводському гуртожитку. Він слюсарем працював, усе чекав на кімнату. А потім він страшно запив, мусила розійтися. Зараз десь бомжує, навіть мобілку пропив. Кожен раз, коли везу Діану в Німеччину, треба дозвіл батька. То шукаю його по всьому місту.
Жінка отримує 1100 грн. пенсії по догляду за донькою-інвалідом. Гроші на лікування допомагають зібрати німецькі волонтери. Поскаржилась на сусідів Яремків до суду, той її не підтримав.
– Будемо подавати апеляцію, – каже 42-річний Юрій Стефанович, адвокат Любові Герасим. – Це – відомче житло, а Яремки не працюють на заводі, не мають права на розширення. Як працює Львівський автобусний завод – не знають ні в обласній раді, ні у профспілці. Прес-секретар звільнений, не відомо, хто зараз працює директором. Городяни кажуть – завод стоїть.
– Колись я сама випрошувала, щоб цю кімнату дали Любі. Але зараз гуртожитками відає «Львівавтокомплектація» – фірма з окремим пакетом акцій. Не знаю, хто ними володіє, – каже Олена Муляк із профспілки ЛАЗу. – З усіма питаннями треба звертатися до Ігора Чуркіна (власник заводу). Він десь у Києві.
Про все це розповіла в сьогоднішньому номері київської «Газети по-українськи» журналіст Леся Межва.