Спроба захоплення споруд Львівської фабрики скла, кераміки та скульптури заради забудови житлом (відеотрансляція)

Пресконференція на тему: "Спроба захоплення споруд Львівської фабрики скла, кераміки та скульптури заради забудови житлом".

Спікери

Ігор Гавришкевич, директор ТзОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури", голова Львівської обласної організації Національної спілки художників України, заступник голови Національної спілки художників України;

Андрій Сеньків, адвокат;

Ростислав Шмагала, секретар правління Львівської обласної організації Національної спілки художників України;

отець Юстин Бойко, ієромонах УГКЦ.

Правління Львівської обласної організації Національної спілки художників України поширило пресреліз щодо ситуації довкола приміщень і території Львівської фабрики скла, кераміки та скульптури (ЛФСКС), який одержав DailyLviv.com. Керівники творчої спілки, яка є власником фабрики, переконані, що відбувається спроба рейдерського захоплення фабричних споруд площею 13,5 тисячі квадратних метрів і фабричної території, що має 2,5 га землі у парковій зоні біля Музею народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького. На це прямо вказує те, що на межі з фабрикою з порушенням ДБН вже ведеться будівництво житлових апартаментів, що зазначене за юридичною адресою ЛФСКС (вул. Мучна, 32).

Передісторія нинішньої спроби рейдерського захоплення історичної пам'ятки така. У скрутний фінансовий період Львівської кераміко-скульптурної фабрики кінця 90-х початку 2000-х років Національна спілка художників України (НСХУ) як власник фабрики передала все рухоме і нерухоме майно фабрики в управління ТОВ "Компанія управління проєктами «Акрополь» (керівник Ростислав Оленчин). Угода про це була чинною до 30 червня 2024 року, коли на вимогу НСХУ за рішенням суду відбулося зворотне передання майна фабрики її початковому правовласнику. Цей судовий розгляд про повернення майна тривав понад два роки — з квітня 2022 року до 30 червня 2024 року. Відтоді всі фабричні майнові права знову офіційно зареєстровані за ЛФСКС.

Якраз у цей судовий період стався, ймовірно, зумисний підпал у порожньому приміщенні фабрики, до якого були залучені підлітки. За наслідками пожежі ДСНС склала протокол протипожежних вимог щодо всіх приміщень фабрики. Однак цей протокол чомусь помилково був адресований не до фактичного тодішнього власника фабрики  - "Акрополя", а до ТОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" (ЛФСКС). У низці вимог цього припису ДСНС передбачено встановлення дорогого автоматичного протипожежного обладнання в приміщеннях, які нині не мають належного дахового перекриття і жодного електричного чи іншого обладнання, оскільки вже не експлуатуються багато років. А самі скульптури з гіпсу чи бетону не становлять вибухонебезпечної загрози. 

Суд дозволив діяльність фабрики задля встановлення устаткування пожежної безпеки. Фабрика вже придбала пожежні щити, уклала угоди і замовила проєктну документацію на протипожежне обладнання. Є всі підтверджувальні документи про поетапне виконання вимог постанови суду щодо дотримання правил пожежної безпеки. Однак слідчий ГУ НПУ у Львівській області перешкоджає здійснювати ці роботи, навіть зриває замки з фабричних приміщень. Причому робить це саме того дня, коли голова правління Львівської обласної організації Національної спілки художників Ігор Гавришкевич перебуває у Львівській ОВА як член журі з присудження премій у галузі української культури.

Дії слідчого стали значно агресивніші після того, як ЛФСКС оприлюднила в соцмережах та ЗМІ ухвалені рішення про історичну пам'ять, пов'язану зі започаткуванням діяльності фабрики на початку 30-х-років минулого століття відомим українським діячем культури Митрополитом Андреєм Шептицьким. Слідчого роздратувало також поширення Спілкою художників проєкту розширення діяльності фабрики, в якому передбачена дуже потрібна в Україні реабілітація воїнів ЗСУ та важко постраждалих українських біженців. Цей проєкт розширення творчих функцій фабрики з наданням широких послуг арттерапії і розвитку бізнес-шоу культурологічного спрямування викликав особливий інтерес, наприклад, у Катерини Кіт, дружини львівського мера Андрія Садового, яка зголосилася першою зреалізувати проєкт художників у фабричних приміщеннях, але... без відома самих власників фабрики. Так у приватному приміщенні скульптурної майстерні фабрики разом з відомим скульптором Ярославом Мотикою та менеджером Павлом Гудімовим провели спочатку для одного, а потім для більшого числа воїнів сеанси зі створення скульптури у форматі арттерапії. 

На думку ЛОО НСХУ, є кілька важливих факторів, які викликають підозру причетності міського голови до співучасті у рейдерських намірах щодо захоплення нерухомості фабрики ЛФСКС, зокрема:

• подання на розгляд сесії Львіської міської ради питання щодо інвентаризації приватного майна фабрики без відома її представників;

• ствердження на офіційних зустрічах, що фабрика ЛФСКС є комунальним об'єктом;

• цькування неправдивими дописами керівника фабрики підконтрольними дописувачами у соцмережах Андрія Садового.

Усі ці суперечності у синхронних діях як правоохороних органів, так і органів місцевої влади наводять керівників ЛОО НСХУ на думку, що жадоба до надприбутків викликала нестримне бажання знести історичну пам'ятку і забудувати тут житло.

Проти спроб протизаконного переведення ЛФСКС у комунальне майно виступила Національна спілка художників України:

Після поширення пресрелізу ЛОО НСХУ її керівники - Ігор Гавришкевич і Ростислав Шмагало, а також адвокат Андрій Сеньків і доктор богослов'я отець Юстин Бойко дали пресконференцію у Львівському пресклубі, на якій розповіли докладніше про обставини цього не лише майнового конфлікту.