14:48 11 грудня 2023 р.
Патріарх, що перебував у Неаполі 22-25 листопада, прибув до міста, щоби здобути ступінь почесного доктора богослов’я Папської теологічної школи Південної Італії.
Як повідомляє Catholic World Report, вранці 23 листопада він відвідав катедральний собор Неаполя, у каплиці якого зберігаються реліквії святого Януарія, покровителя Неаполя — дві скляні ампули, що містять його засохлу кров, пише DailyLviv.com
Коли Патріарх Варфоломій I взяв до рук реліквію, засохла кров в ампулах несподівано стала рідкою.
Традиційно вважається, що ця дивовижна подія, яка не має наукового пояснення, є відповіддю на відданість і молитви неаполітанських вірних.
Читайте також: Богородиця подала знак. У церкві на Львівщині мироточить ікона, перед якою люди моляться за перемогу
На чудо зрідження крові святого Януарія очікують тричі на рік: у суботу перед першою неділею травня, на згадку про перенесення мощей святого до Неаполя; 19 вересня, у день літургійного спомину святого Януарія; і 16 грудня, на згадку про чудесне припинення виверження Везувію у 1631 році.
Те, що чудо сталося під час візиту Патріарха Варфоломія, можна витлумачити як сприятливий знак для розвитку екуменічних відносин.
Лекція, виголошена того ж дня Патріархом Варфоломієм, на тему «Діалог і православ’я», підкреслювала його відданість екуменізму — зокрема з Католицькою Церквою. Запропоновані ним думки вселяли надію на можливість досягнення християнської єдності раніше, ніж передбачалося.
Читайте також: На Львівщині зацвіли біля образу Божої Матері в церкві сухі лілії
Потенційно це прагнення може узгоджуватися зі святкуванням двох важливих ювілеїв: 1700-річчя Нікейського собору (325 р.) і 60-річчя історичної зустрічі Папи Павла VI і Патріарха Афінагора на Оливній горі в Єрусалимі у січні 1964 року, що ознаменувалася скасуванням взаємних анафем, проголошених у 1054 році.
Несподіване розрідження крові святого Януарія в руках Вселенського Патріарха Константинополя можна витлумачити як сприятливий знак для екуменічної єдності між Сходом і Заходом. У цей період Адвенту наші прагнення повинні виходити за межі простої надії; варто плекати екуменічну надію — надію, що долає поділи і сприяє автентичній єдності між християнами. Міркуючи про історичний поділ між Східною та Західною Церквами, Патріарх припустив, що він випливає не лише з богословських чи церковних відмінностей, але також з культурних і політичних факторів. Це узгоджується з нещодавно схваленим документом «Синодальність і примат у другому тисячолітті та сьогодні», що підкреслює колективне розуміння історії і закликає до очищення пам’яті про друге тисячоліття християнства.