14:45 26 грудня 2014 р.
Фото: Ярослав Тимчишин / «Газета по-українськи»
У центрі волонтерства на вулиці Золотій, 18 допомагають родинам, які переїхали зі сходу України.
«Схід і Захід разом» – таку громадську організацію створили переселенці із Луганщини та Донбасу. Таким чином люди намагаються вирішити проблему з житлом, роботою та юридичними нюансами.
Зараз на Львівщині зареєстровано майже 25 тисяч переселенців. У центрі волонтерства на вулиці Золотій, 18 допомагають родинам, які переїхали до Львова із Донецької і Луганської областей. Щосуботи сюди приходять ті, кому не вистачає на продукти та одяг.
До новорічних свят тут дітям переселенців готують подарунки. Волонтери через благодійні організації стараються виконати всі побажання малих, викладених у листах.
Старший волонтер центру Володимир говорить: «Зараз прийдуть дівчата-переселенки, вони також у нас волонтери. Знайшли себе тут. Дітей приводять. Роботу їм трудно знайти, то от себе в допомозі, таким як і вони залучають».
Чоловік перевіряє в списках побажання від дітей Сходу. Перекладає подарунки.
Юрій Хома, один із координаторів, каже: «Санчата нам принесли. Багато подарунків від польських волонтері: м'які іграшки, цукерки, конструктори. Діти в листах про різне пишуть. Особисто мене найбільше зачепило написане 7-річною дівчинкою. Перечислила мала на листку: хочу ляльку, цукерки, платячко. А потім в кінці: Дорогий Діду Морозе, якщо ти не можеш всього цього принести, то будь ласка, зроби так аби Путіна не стало і ми змогли з мамою додому повернутися».
Наталя Юдакова з 12-річним сином Кирилом приходять до центру рівно о 15.00. Переодягаються і одразу беруться до роботу. Жінка обмотує пакунки серпантином, хлопець сортує їх за списком. Наталя розповіла:
«У Львові вже зараз як у дома почуваємо себе. Люди тут як рідні, набагато добріші, ніж у нас. Допомогу пропонують, ще навіть не попросиш. З Лисичанська їхала з тьома дітьми, як стріляти почали. Страшно було. Бандерівців боялася. Сусіди з дому лякали: куди їдеш, та тебе там швидше вб'ють, ніж тут на війні». Не мала вибору, дітей рятувати треба було. Домовилася зі знайомими у Львові і на свій острах поїхала. Тут стільки нового побачила, багато навчилася. Почали до церкви ходити, інші цінності з'явилися. У нас найбільше святкують Новий рік, а тут є Миколая, Різдво. Вчимо зараз з дітьми колядки».
Жінка поселилася в однокімнатній квартирі. На днях їх запропонували безплатно переїхати в особняк у передмісті Львова – Пасіках-Зубрецьких. Роботи поки не знайшла. Світлана Антонова розповідає: «Багато лякають, що у Львові нас ненавидять, квартир не пропонують. Львів'ян страшать, що донецькі – бандюги якісь. Грабують, вбивають і просто невдячні. Людина, якщо людина – всюди однакова, неважливо з Донбасу чи зі Львова. Тут також думаю вистачає невігласів».
Жінка приєднується до волонтерів. Сама переселенка із Дебальцево. У Львові вже півроку. Мешкає в трьох кімнатній квартирі із чоловіком та трьома дітьми. Розмовляє чистою українською. Світлана додає:
«Нема проблем із житлом, якщо хотіти знайти – знайдеш. Не у Львові, то за межами. У селах можна жити, там і робота є, і город свій, люди не дадуть пропасти. У Львові важче з працевлаштуванням.
Я залізничник за освітою, мушу зараз перекваліфіковуватись у флориста, бо нема роботи за спеціальністю. На біржі праці в основному пропонують роботу для чоловіків. Вантажники, водії, будівельники, охоронці.
Для жінок хіба посудомийки чи офіціанти в кафе. Невелика зарплатня, тому не кожен погоджується. Але як нема виходу, то і прибиральником міста наші йдуть».
Кількадесят приїжджих із Сходу щонеділі збираються також у храмі Миколи Чарнецького на вулиці Підголоско. Переселенців об'єднав отець Тихон Кульбака.
Він до війни працював греко-католицьким священиком у Донецьку. Чоловік зараз клопотає про те, аби створити для своїх земляків спеціальну організацію. Вона має вирішувати проблеми з житлом для приїжджих, а в майбутньому можливо займеться навіть будівництвом цілих поселень.
Проблеми із поселенням та роботою, минулого тижня переселенці вирішили створивши у Львові громадську організацію «Схід і Захід разом». координатор громадської організації Надія Нещаденко каже: «До нас об'єднуються переселенці, щоб спільними зусиллями легше було вирішити питання з житлом та роботою. Щоб захистити свій соціальний стан та права. Громадська організація також планує впровадити проекти із започаткування підприємництва. Це допоможе створити нові робочі місця, що за одне внесе свій внесок в економіку Львова».
про це повідомляється в сьогоднішній публікації Вікторії Цимбалісти в київській «Газеті по-українськи».