19:59 16 серпня 2024 р.
Попри те, що українські військові познімали російські прапори з будівель місцевої влади на Курщині, у США поки не бачать збільшення ядерної загрози з боку Росії.
Про це розповідає Голос Америки, пише DailyLviv.com.
У Білому домі заявили, що не бачать факторів, які б наразі змусили США змінити позицію щодо ядерного стримування. На брифінгу для преси в четвер радник Білого дому з комунікацій у сфері нацбезпеки Джон Кірбі припустив, що Путін хвилюється через Курську операцію ЗСУ, але не вдається до ядерної риторики: “Гадаю, якщо він (Путін, – ред.) переміщує туди війська, він певною мірою стурбований тим, що відбувається. Не знаю, чи кваліфікується це як розпач, але він, безумовно, реагує, принаймні певним чином, на те, що відбувається в Курській області. Але ми не бачили і не чули жодної ескалаційної риторики, особливо щодо ядерної зброї в останні дні”.
Кірбі додав, що США не зауважили нічого, що змусило б країну змінити власні розрахунки чи власну позицію стратегічного стримування. Аналітики на Заході також не вважають, що існує реальна загроза ядерної відповіді з боку російської влади.
Президент Росії отримав би опір власних генералів, навіть якби виніс на обговорення таке рішення, вважають учасники зустрічі “Просування України під Курськом: що далі та якими будуть наслідки” у вашингтонському аналітичному центрі "Атлантична рада".
У Росії досі актуальними є радянські протоколи застосування ядерної зброї, тож рішення натиснути на “червону кнопку” має схвалити вище військове керівництво країни, каже Костянтин Еггерт, колумніст Deutsche Welle, колишній очільник московського бюро BBС.
“Путін, ймовірно, вже знає, що якщо він представить пропозицію [ядерного удару, – ред.] своїм генералам, я впевнений, що він розуміє, що … він, ймовірно, отримає таке сильне "ні", що може просто перестати бути президентом у результаті”, – каже аналітик.
За словами Еггерта, сьогодні від ядерного удару президента Росії Володимира Путіна стримали б вже не тільки зовнішні чинники, а й “дуже темні внутрішні обставини”.
На відсутності індикаторів про готовність Росії застосувати ядерну зброю наголосив і експосол в Україна Джон Гербст. “Я думаю, що це дуже чітко демонструє, що його (Путіна, – ред.) ядерні загрози були очевидним блефом”, – сказав він під час дискусії в Атлантичній раді. За його словами, це “мало бути очевидним понад рік тому”: “Але ми не бачили визнання цього Білим домом чи в інших столицях. Володимир Зеленський належним чином просив дозволити йому використовувати американську зброю проти військових цілей у Росії. І отримав лише частковий дозвіл. Ми досі не дозволяємо українцям використовувати ATACMS".
“Для них (росіян - ред.) існують певні загрози довкола. Та якщо ви повторите оце “у нас є атомна зброя" п’ять разів поспіль, то зрештою (ця погроза, - ред.) стане абсолютно порожньою”, – погодився з тезою про ядерне блефування Росії Костянтин Еггерт.
Дебра Кейган, старша дослідниця Атлантичної ради наголосила, що Росія не була готова до такої атаки, як була здійснена у Курській області. А вся ситуація продемонструвала, наскільки слабкою є оборона Росії всередині країни та наскільки вони переоцінили власну безпеку: “Ваша власна територіальна оборона, захист кордонів є життєво важливим завданням кожного лідера. Інакше це велика проблема. Це ще один історичний приклад того, що якщо перемістити багато ресурсів в одному напрямку, не можна залишити трьох хлопців і собаку захищати кордон та очікувати якогось успіху”.
Як світ повірив у ядерний блеф Росії описує Андрій Загороднюк (міністр оборони України у 2019-2020 рр.): “Після наступу на Харківщину у 2022 році Путін … намагався прикрити втрати і розвернути наратив у публічному дискурсі чимось на зразок святкування перемог анексії на Красній площі, всім цим великим піаром, і так далі. Щойно відбулася Херсонська операція, яка, знову ж таки, була досить нищівною для кривавих російських планів, вони зробили цілу низку рухів для того, щоб США і інші союзники України вирішили, що Путін насправді налаштований серйозно щодо застосування ядерної зброї та виведення війни на наступний рівень”.
Це було зроблено “насправді, дуже розумно”, каже Загороднюк, “тому що Сполучені Штати повірили в це”. А повіривши у російський блеф, союзники зменшили постачання зброї, частково навіть заморозивши процес на кілька місяців.
“Насправді люди серйозно думали про ядерну ескалацію, та, як ми бачимо прямо зараз, що ці побоювання були нерозумними та непрорахованими. І, як добре видно зараз, навіть подальші дії (наступ України на територію Росії, – ред.) не провокують ядерну ескалацію”, – каже ексміністр.
Загороднюк наголосив: Путін намагатиметься повернути ініціативу у інформаційний простір: “Ми не повинні сприймати це за чисту монету, не повинні думати, що він справді робить [те, що заявляє, – ред]. Нам дійсно потрібно розуміти, що він піклується про збереження свого обличчя понад усе. І для нього бути на боці, що програє, дуже важко, нестерпно – навіть не на міжнародному фронті, а головним чином на внутрішньому фронті, особливо перед його власними підлеглими, перед його власними “елітами”, які поважають його, поки він сильний”.
Якщо ж оточення Путіна перестане вважати його сильним, то, каже Загороднюк, “можуть початися дуже цікаві процеси”.