22:30 28 лютого 2015 р.
Фото: Павло Паламарчук / «День»
Як повідомила заступник директора департаменту соцзахисту ЛОДА Оксана Яковець, «гуртожитків, готелів і квартир у Львові вже немає».
Журналіст Тетяна Самотій розповіла в публікації «Переселенка з Донбасу: «29 днів я шукала у Львові новий будинок і роботу, але повертаюся в Донецьк», розміщеній на сайті київської газети «Сегодня» 28 лютого:
«Вимушені переселенці стикаються з безліччю проблем – шість осіб в одній кімнаті і відсутність роботи
49-річна Інна з Донецька – приватний підприємець, більшу частину життя займалася автомобільним бізнесом. У Західну Україну прибула як переселенка 27 січня цього року.
Остаточне рішення повернутися додому в Донецьк Інна прийняла вже через чотири тижні, 24 лютого. «Сегодня.ua» зустрілися з Інною у Львові, перед самим її від'їздом на Донбас. Жінка розповідає:
«Останні десять місяців я не могла займатися бізнесом і заробляти. Жила старими запасами, сама пекла хліб, коли стріляли – ховалася в гаражі. Коли зрозуміла, що залишаюся без засобів існування – вирішила їхати на захід.
З Донецька рано вранці ми виїжджали автобусами, там було багато пенсіонерів, які слідували в тил за грошима. Всі пасажири були в тихому жаху, боялися. Але я – не з лякливих.
Минаючи один з блокпостів, я пересіла в машину до випадкових людей, доїхала в Селідово, там стала на облік, як переселенець. Після цього, і знову на автомобілі з приватниками, вирушила до Дніпропетровська.
Звідти – першим можливим поїздом до родичів в Ужгород. Там провела три дні, відпочила і попрямувала до Львова. З речей у мене було тільки найнеобхідніше».
У Львові, за словами Інни, вона звернулася в оперативний штаб по роботі з біженцями, що при департаменті соціального захисту ЛОДА. Мешканка Донецька розповіла також: «У Львові мені пояснили, що місць в обласному центрі немає, і по всій західній Україні з цим проблеми. Тому, з цього штабу з переселення мене направили в туристичний комплекс «Хижки», що в Яремчі, біля підніжжя Карпат».
18 днів в Яремчі: робота покоївки
У «Хижках» Інні запропонували роботи покоївки. Інна розповіла також:
«Але виявилося, для того, щоб мені дати робоче місце, відмовили двом покоївкам, які працювали у них раньше. Щоб заробити сто гривень на день, я повинна була трудитися з восьмої ранку до пізнього вечора.
Мені давали харчування, але я зрозуміла, що їм не вистачає продуктів, навіть хліба та картоплі. Щоб не назрівали конфлікти, я вирішила покинути комплекс і залишити всі зароблені гроші ім.
Я протрималася там до 13 лютого. Хоча я дуже вдячна працівникам «Хижок»: коли я приїхала хворої, то перші п'ять днів вони доглядали за мною, лікували, дали відпочити. Там дуже добрі люди».
Ворохта: в одній кімнаті з іншими біженцями
Звідти Інна поїхала до Івано-Франківська, де знову стала на облік як переселенець. Інна каже також:
«Мені запропонували зупинитися у Ворохті, на спортивній базі «Заросляк». Там я провела три дні.
Однак, на цій базі не працює інтернет, погано тягне мобільний зв'язок, у мене не було потрібного одягу на зміну, плюс до всього, мені не підходив гірський клімат. Словом, усе це змусило мене знову виїхати.
Крім цього, власники турбази планували поселити в одній кімнаті шістьох людей, теж біженців. Хіба це нормально? Це ж незнайомі люди. Я поїхала звідти».
Знову Львів: в пошуках готелей і матеріальної допомоги
Інна каже також: «З Ворохти я повернулася назад до Львова. Там я звернулася в ОДА і написала заяву до її керівництва з проханням виділити мені соціальне житло і хоч якусь матеріальну допомогу. Але ніхто нічим не допоміг».
Утім, міська влада пообіцяла поселити Інну в готелі «Варшава». Жінка розповідає також:
«Але там я пожила тільки один день – керівництво готелю попередило, що туди приїде футбольна команда «Баварії», і мене попросили звільнити місце. Але ніяких «баварців» я там не бачила».
Після цього, зазначає переселенка, її повезли в один з готелів на об'їзній дорозі. Інна каже також: «Там бруд і антисанітарія. Жили в цьому готелі переселенці з Донбасу, а поруч «жриці кохання» надавали свої послуги...».
За словами жінки, їй в готелі ніхто не пояснив, скільки треба буде платити за проживання. Жінка згадує: «Одна 74-річна біженка замість плати підробляла в пральні».
Після цього, каже Інна, вона поїхала в саму дешеву готель біля цирку по 50 гривень на добу. Однак, гроші швидко закінчилися і постало питання про виселення.
«Додому в Донецьк – і невідомо, що зі мною буде»
Жінка прийняла непросте рішення про повернення до Донецька. Інна ділиться: «Те, що відбулося на моїй Батьківщині, для мене так само несподівано, як і решти українців, адже моя зона відповідальності ніколи не поширювалася на це все. Але, якщо навпроти твого будинку поставлять міномет – що тут робити?».
За словами жінки, дане рішення їй далося непросто, адже в Донецьку йде справжня війна і щодня гинуть люди. Інна каже також:
«Я згодна на те, щоб оселитися в життєздатному селі. Якщо б дали землю, у мене багато друзів, і вони б могли мене підтримати і навіть допомогти щось побудувати. Гроші я б могла сама заробити, своєю справою. Що зі мною буде далі – невідомо».
Уже 10 тисяч переселенців
Зараз у Львівській області знаходиться більше 10 тисяч вимушених переселенців. Про це «Сегодня.ua» повідомили в ОДА.
Заступник директора департаменту соцзахисту ЛОДА Оксана Яковець розповіла нам: «Перші переселенці почали прибувати в Львівську область з третього березня минулого року з Криму».
За словами чиновника, їх тимчасово поселяли по санаторіям, готелям, багатьох львів'яни приймали у себе вдома. В даний момент є ще кілька резервних місць – це приватні будинки в селах області, тимчасове поселення проходить в соціальних центрах і районних лікарнях. Гуртожитків, готелів і квартир у Львові вже немає.
«Також кожен переселенець раз на місяць отримує матеріальну допомогу в розмірі 442 грн. на дорослого і 884грн. на дитину або непрацездатного члена сім'ї. Але сума виплати на сім'ю не може перевищувати 2400 гривень», – додала Яковець».