09:10 15 липня 2014 р.
Фото: nikorupciji.org
Загалом же львів'яни не проти приїзду переселенців до міста на тимчасовій основі. Принаймні так вважає 60 відсотків опитаних мешканців міста, наводить дані соцагенція «Фама». Проти будь-якого переїзду виступають лише 5 відсотків городян.
Кореспондент Української служби «Deutsche Welle» Галина Стадник розповідає в публікації «Можливості Львова для переселенців вичерпуються»:
«Львівщина продовжує приймати переселенців, однак можливості регіону уже на грані: жінок з дітьми селять у райони, Львів для поселень закритий. Родина Арєф'євих у Львові вже понад місяць, але за цей час сім'я спромоглась лише винайняти помешкання. «Ми шукаємо хоч якусь роботу, гроші невпинно вичерпуються, а в нас на руках двоє малолітніх дітей», – зазначає у розмові з «DW» Ярослав, батько родини.
З дружиною Світланою він усе життя прожив у Лисичанську на Луганщині, нині там залишились їхні батьки та родичі. Війна змусила родину втікати до Західної України з однією валізою.
«Постійна напруга і страх за життя дітей стали нестерпними, - емоційно пригадує Світлана. – Останньою краплею терпіння був випадок, коли на вулиці терорист з позашляховика цілився кулеметом на мене і мого п'ятирічного сина». Рішення про виїзд прийняли швидко і однозначно, тільки от з квитками виникли проблеми, згадують співрозмовники і додають: «З усієї довжелезної черги до каси лише ми їхали у напрямку на Львів, решта – на Росію».
Сім'я обрала Львів свідомо, бо тут живуть кілька родичів, а ще витає «патріотичний» дух: «Наші діти завжди вирізнялись серед інших національною свідомістю, а ще вони мають мистецькі таланти. То куди, як не до Львова?», - риторично запитує жінка.
Не буде роботи, піду в армію
Нині родина визнає, що у Львові їм не надто просто, навіть за підтримки громадських активістів та родичів. «Винайняли квартиру тільки з четвертої спроби. Троє попередніх власників нам відмовили лише з причини, що ми зі Сходу України. Хтось навмисно поширює чутки, що з переселенцями виникатимуть проблеми, і власники не хочуть неприємностей», – пояснює Ярослав.
Утім, найбільший клопіт чоловіка – робота. У Лисичанську він заробляв підприємництвом, виготовляв кахель, але цей сегмент ринку у Львові зайнятий.
Світлана працювала в банку, має три вищі освіти, однак у пошуках роботи у Львові молода сім'я наразі наражається на проблеми. «Як буде далі, уявити складно, – каже чоловік. – Роботи жодної, а квартира коштує три тисячі гривень. Ми навіть в центрі соцзахисту зареєструвались, але це так, для галочки - жодної допомоги держава для таких, як ми, не передбачає. Якщо нічого не знайду, запишусь у Нацгвардію».
Проблеми з тимчасовою реєстрацією
З часу анексії Криму Росією практично щодня Львівщина приймає кілька десятків переселенців. «За офіційною статистикою, на обліку вже перебуває близько 3,5 тисячі осіб, і половина з них – мешканці Криму», – наводить дані заступниця директора департаменту соцзахисту Львівщини Оксана Яковець.
Проте правозахисники запевняють, що офіційна статистика далека від реальності. «Пояснення просте: обліковуються лише ті, хто претендує на соцвиплати чи допомогу», – каже правозахисниця, представниця громадського руху «Кримська хвиля» Оксана Новікова.
Проблема з тимчасовою реєстрацією нині є найгострішою для переселенців, пояснює правозахисниця. Без реєстрації підприємці не можуть перевести бізнес, пенсіонери отримати пенсію, а матері – соцвиплати.
Ухвалений українським парламентом «окупаційний» закон не прописує механізму реєстрації, коли людина зареєстрована одночасно і в іншому місці. Тож кожна область змушена вигадувати свої «не зовсім законні» механізми. «Приміром, на Львівщині це виглядає так: управління соцзахисту видає довідку, що людина стала на облік, передає інформацію до Центру обліку бездомних громадян, і лише після цього міграційна служба видає документ про реєстрацію», – пояснює Яковець.
Кримчани повертаються додому
Утім, заради особистої безпеки кримцям не ставлять штампи у паспорт, зауважила чиновниця, а видають окремі вкладиші. «Чимало кримчан уже повернулися додому – близько 70 відсотків з чотирьох сотень, котрих прийняв громадський сектор міста», –каже в коментарі «DW» громадський активіст Олег Коляка.
«Ми призупинили прийом переселенців десь місяць тому, адже місто вже вичерпало свій ресурс. Лише обласна влада шукає можливості поселення у районах і скеровує людей туди. Про умови їх проживання можна лише здогадуватися», – каже Коляса.
Нині вимушені переселенці живуть у гуртожитках львівських вишів, у приватному секторі, а також у пансіонатах та готелях в районах області, уточнює Яковець. «Однак за місяць-два проблема з проживанням загостриться», – наголошує чиновниця, – оскільки студентські гуртожитки доведеться звільняти через початок навчального року».
Гостинність не безмежна
Фінансово допомогти кримським переселенцям на Львівщині зголосились і в управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців. Львівщина стала першою областю, де уже з 14 липня кримчани зможуть отримати від УВКБ ООН одноразову адресну допомогу.
«Розмір допомоги сягатиме від 2 тисяч гривень для студентів до7,5 тисяч для неповних сімей, сімей з малолітніми дітьми та дітей з різними вадами. Загалом Львівщина отримає близько 13 мільйонів гривень ООНівської допомоги», – додала Яковець. Однак для переселенців зі східних регіонів така допомога поки що не передбачена, власне, як і будь-які інші державні виплати.
Слід зазначити, що з ескалацією напруги на Донбасі, запал львівської гостинності потроху згасає. Львів'яни обурюються, що молоді хлопці із західних регіонів ціною власного життя борються з сепаратистами, а чоловіки зі Cходу України втікають. Загалом же львів'яни не проти приїзду переселенців до міста на тимчасовій основі. Принаймні так вважає 60 відсотків опитаних мешканців міста, наводить дані соцагенція «Фама». Проти будь-якого переїзду виступають лише 5 відсотків городян. Утім, 40 відсотків мешканців Львова заявили, що ситуація з особистою безпекою та психологічним комфортом від такого переселення може погіршитись».