07:27 26 травня 2023 р.
55-річного Сергія Сельницького поховали на місцевому цвинтарі, на Алеї Героїв. А Ірина, дружина Героя, днями отримала посмертну нагороду чоловіка – орден «За Мужність ІІІ ступеня».
Про це пише Dailylviv.com.
Звістка про загибель чоловіка на передовій застала Ірину Сельницьку через кілька днів після її переїзду до Червонограду.
“17 червня 2022 року я приїхала в Червоноград. А чоловік загинув 22 червня у Привіллі Лисичанської громади, при виконанні бойового завдання, рятуючи свого побратима.
Ми з синами вирішили поховати чоловіка тут, в Червонограді, адже наші міста перебувають під окупацією. Його могила - на місцевому цвинтарі, на Алеї Героїв. Громада Червонограда надала йому звання “Почесний громадянин Червоноградської міської територіальної громади" (посмертно)”, - розповідає Ірина Сельницька.
Сергій Сельницький був шахтарем на Луганщині. У 2016 році допрацював шахтарський пенсійний стаж і пішов захищати країну у складі 24 ОШБ «Айдар». Воював до 2019-го. Старший син Сельницьких з перших днів війни, з 2014 року і дотепер, волонтерить, допомагає військовим ЗСУ. Молодший син – пішов боронити країну у 2016 році.
Історія двічі переселенки Ірини Сельницької розпочалася у 2014 році.
“Тоді до нас вперше постукала війна, - згадує жінка.- І ми з сім’єю переїхали з Первомайська, де мешкали, в Лисичанськ. Це недалеко - 40 кілометрів. На жаль, місто Первомайськ в окупації вже десятий рік. Останні вісім років я проживала в Лисичанську”.
Після переїзду сім'я Сельницьких довго не могла отямитися від стресу. За лінією розмежування залишився будинок, налагоджений торговий бізнес та плани на майбутнє.
Бізнес Ірина Сельницька частково намагалася відновити в Лисичанську – відкрила на новому місці дитяче кафе, яке було єдиним у місті.
“Це був соціально відповідальний бізнес, і я була першою, хто започаткував таку ініціативу в Лисичанську. Там діти могли пострибати на батуті, були організовані різноманітні майстеркласи. Мала ідею запросити переселенців і дати їм можливість спілкуватися один день у кафе безплатно”, - розповідає Ірина Сельницька.
Але, за словами переселенки, близькість до лінії розмежування й важке економічне становище прифронтових територій позначилися на роботі кафе. Вона змушена була його закрити.
“На той момент я вже познайомилася з багатьма людьми з Лисичанська, ми зібрали потужну команду і заснували громадську організацію «Міст 3.10», яка б об’єднувала переселенців. Тоді я зрозуміла, що громадська діяльність – моє життя, моє хобі та моє натхнення”, - каже Ірина Сельницька.
На момент війни ГО «Міст 3.10», яку очолювала пані Ірина, реалізовувала кілька проєктів, які були скеровані на психологічну підтримку та соціалізацію переселенців.
“Коли 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, то перше, що я зробила – зібрала родини ветеранів АТО, тому що на той момент наша організація співпрацювала з організацією «Ветерани АТО» і нам було дуже важливо, щоб родини ветеранів були у безпеці”, - розповідає голова організації.
Вирішили їхати до Кривого Рогу, до побратима чоловіка з «Айдару». У дорогу вирушила 21 людина – жінки й діти.
“А чоловік з сином з перших хвилин війни знову пішли воювати - записалися у Луганську ТРО. Служили вони в одному підрозділі, були розвідниками. Син і далі воює”, - каже переселенка.
У Червонограді Ірина Сельницька продовжує роботу, яку розпочала у Лисичанську, з соціально-психологічної допомоги ВПО.
У березні 2023 року за ініціативою її ГО була створена консультативна рада з питань захисту прав ВПО для співпраці з органом місцевого самоврядування.
Заступницею голови нового громадського органу у Червонограді стала Ірина Сельницька.
“Чому була необхідність у створенні такого дорадчого органу, і ми з колегами-переселенцями наполягали на цьому? - пояснює Ірина Сельницька. - У мене є досвід роботи такої ради в Луганській області. Я була членкинею ради й вже мала досвід того, що всі питання переселенців треба вирішувати з ВПО. Наша рада не є органом, що контролює, у нас не було бажання контролювати міську раду, навпаки, ми шукаємо з владою точок дотику для співпраці, щоб почули й наш голос. Бо іноді трапляється так: влада думає, що робить щось добре для ВПО, а воно нам зовсім не потрібне”.
Лисичанська ГО «Міст 3.10», яку очолює Ірина Сельницька, ініціювала та реалізувала у партнерстві з червоноградською ГО «Дій-Я-Ти» та Червоноградською міською радою проєкт «Психосоціальна підтримка внутрішньо переміщених осіб з регіонів України, що постраждали внаслідок російсько-української війни».
Мурал “Я і ти” створений на стіні Червоноградської гімназії №3 за ініціативи переселенців.
Художник стінопису – Олександр Корбан, продюсерка – Юлія Островська. Мета цього художнього твору – привернення уваги до проблем подолання насильства в сім’ях, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.
Назву до муралу пропонували учні гімназії. Перемогу, з-поміж 86 варіантів, здобула назва “Я і ти”, авторства завідувачки гімназійної бібліотеки Світлани Швець. Цю назву обрав художник муралу Олександр Корбан.
Довідка
Відвідини Червонограда відбулися під час престуру, який організовано в рамках проєкту Women's New Horizons (адвокаційна підтримка внутрішньо переміщених жінок у Львівській області), що його реалізовує ГО «Центр «Жіночі перспективи» за підтримки проєкту ООН Жінки в Україні «Трансформаційні підходи для досягнення ґендерної рівності в Україні» та фінансує Уряд Швеції у співпраці з Офісом віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
Релокована з Лисичанська ГО принесла в бюджет Червонограда 2,5 млн грн
15 переселенок у Самборі заспівали Незламним голосом (відео)
У гірському селі на Львівщині переселенка відкриває перший міні-маркет (відео)
Кондитери з Харкова, які переїхали у Самбір, розширюють ринок збуту (відео)