09:35 18 липня 2014 р.
Фото: vn.20minut.ua
Так відповіла переселенка зі Сімферополя на скарги інших втікачів зі сходу України.
Журналіст київської «Газети по-українськи» Ольга Швед розповіла в сьогоднішній публікації «Хіба ми для того перлися, щоб у якихось Бродах жити?»:
«На Львівщині проживають 3294 переселенці із Криму та Донбасу. Усіх тимчасово забезпечили житлом, виплачують пенсії, соціальні допомоги.
Безробітних зареєстрували на біржі праці. Шість сімей біженців повернулися додому.
Біля управління соцзахисту Львівської облдержадміністрації черга. Із десяток переселенців, переважно жінки, стоять під кабінетами. Хочуть вирішити питання із безкоштовним проживанням та соціальними виплатами.
«Три года назад я была здесь, в Трускавце, – каже моложава білявка. Спирається на стіну. Тримає папери у прозорому файлі. – У мене нирки схопили. В нашому шахтарському профсоюзі дали путівку. Дуже понравилось, у нас такого сервісу немає. Лікарі уважні, масажі робили, водичку приписали. Хочу путьовочку купити, але зі знижкою. А може домовлюся, щоб безплатно прийняли».
«Та куда там, безплатно, – огрядна жінка у прозорій блузці витирає спітнілого лоба. – Я ще з Горлівки дзвонила – умовляла цих львівських координаторів, що моєму рєбьонку уход нужен медицинский, він у мене астматік. Треба, щоб аптека рядом була і врачі. Рощитувала на Моршин чи Трускавець, одежі набрала літньої, іграшок. Приїхали у Львів минулого тижня, а вони мені – у Бродівському районі приватна оселя звільнилася, є чотири місця. Хіба ми для того перлися через півкраїни, щоб у якихось Бродах жити?».
«Львовянам харашо, – долучається до розмови лисий літній чоловік, – у них город красівий, його й німці не зачепили. У них життя йде, наче й війни нема. А з нашого города руїни зробить війна. Тому, щитаю, львів'яни могли б трохи і помогти лучше, а не селити в халабудах».
Жінка років 25, відволікаючись від смартфона, говорить: «А мені повезло. Я із Сімферополя. Російське громадянство не захотіла приймати. Виїхала в Україну, написала у »Фейсбуці», що треба тимчасове житло в будь-якому місті. Зголосилася пара зі Львова. Живу в них третій місяць, працюю офіціанткою, даю їм гроші на комуналку і продукти. Я скажу так: зі львів'янами треба бути щирими, подвох вони чують зразу».