13:23 6 жовтня 2025 р.
Відео:
Сторони запевнили одне одного, що не допустять фальсифікацій і використання на виборах адмінресурсу.
Розповідаючи про кризу 2007 року, коли протистояння між "помаранчевими" і "біло-голубими" ледве не закінчилося збройним конфліктом зі залученням силовиків, Олександр Турчинов згадав у виданій цьогоріч книзі "Революція" про підсумкову зустріч лідерів двох політичних таборів, які демонстрували замирення перед дочасними виборами Верховної Ради. Епіграф цього розділу: "Друзі частіше стають ворогами, ніж вороги — друзями". DailyLviv.com подає повний текст цього розділу з книги Олександра Турчинова, презентація якої відбулася у минулого тижня Львівському пресклубі у рамках Форуму видавців:
"У президентській резиденції «Залісся», розташованій у неймовірно мальовничому лісовому масиві за двадцять кілометрів від Києва, Ющенко зібрав своїх стратегічних союзників і переможених ворогів для узгодження умов капітуляції.
На стороні переможців, крім президента, були присутні Іван Плющ, Віктор Балога і ми з Тимошенко. Сторону переможених представляли Віктор Янукович, Рінат Ахметов, Андрій Клюєв і Микола Азаров.
Стіл розмістили просто в лісі біля будівлі резиденції. Неподалік професійно вправлялися кухарі, готуючи у великому казані потрійну рибну юшку. Повільно крутилося на рожні ягня, шкварчали мангали, наганяючи апетит запашним димком.
У президента був великодушний настрій імператора-переможця. Він багато говорив, жартував, сміявся. Традиційно дотепно балагурив Іван Степанович, розповідаючи смішні історії зі свого компартійного минулого. Їх щиро підтримувала своїм дзвінким сміхом Юлія Володимирівна. Балога в кутку стола про щось перешіптувався з Клюєвим. А я, неабияк зголоднівши, налягав на кулінарні шедеври, рясно розставлені на білосніжній скатертині.
Янукович сидів мовчазний і похмурий, як полонений партизан, багато пив, длубаючи без жодного ентузіазму виделкою у своїй тарілці. Він нервово реагував на панібратський тон Плюща, який вів застілля на правах старійшини. Його найближче оточення копіювало сумний вигляд свого шефа. Підтримувати розмову й жартувати намагався тільки Рінат Ахметов.
За дві години спілкування, у паузах між байками Плюща, обговорили всі технічні питання, пов’язані з майбутніми виборами: фінансування виборчого процесу, поправки до законів, що регламентують дострокові вибори, припинення чорного піару на підконтрольних телеканалах... Сторони запевнили одне одного, що не допустять фальсифікацій і використання на виборах адмінресурсу. Загалом, на словах все мало досить пристойний вигляд.
Юлія Володимирівна намагалася говорити в унісон із президентом, демонструючи всім, що між ними зняті всі колишні протиріччя. Для неї було важливо, щоб у це повірив і сам Ющенко, розтопивши крижаний бар’єр для її майбутнього прем’єрства. У Юлі, як і в мене, не було сумнівів, що вирвавши перемогу в такому неймовірно жорсткому протистоянні, ми зможемо перемогти на парламентських виборах, сформувавши разом з нашими «заклятими» союзниками демократичну більшість і новий уряд.
Коли обідньо-переговорний мікс завершився й усі підвелися з-за столу, до мене підійшов Янукович. До цього дня ми з ним перетиналися в парламенті на погоджувальних радах і переговорах під час затяжної спікеріади 2006 року, але особистого спілкування в нас із ним ніколи не було. Прем’єр був збуджений від прийнятого алкоголю, який він практично не закушував. Я не вживаю алкогольні напої в будь-якому вигляді, тож завжди зберігаю адекватність сприйняття всього, що відбувається навколо.
Наблизившись до мене, Янукович грізно насупив брови й почав тягнути паузу. Потім, ікнувши, вичавив із себе:
— А ти, Турчинов, борзий! Думаєш, шо нас пережал?
Не відповідаючи, я мовчки чекав, коли він закінчить свою тираду.
— Нас ніхто не пережмьот! А ми пережмьом, ми пєрєдавім! — глибокодумно закцентував прем’єр-міністр і з неприхованою злобою закінчив: — Нє думай, шо ми всьо ета так спустім…"