13:24 10 липня 2014 р.
Фото: molbuk.ua
25-річний Віталій з другого механізованого батальйону повідомив також: «Проте з часом звикаєш і до такого повороту подій».
Журналіст Оксана Камінська опублікувала в четвер у газеті «Сеггодня» інтерв’ю «Солдат з Луганської області: «Терористи воюють дуже підступно». 25-річний Віталій із Львова розповів, як доводиться постійно ховатися в окопах, нестачу хліба і тузі по дому», текст якого наводимо повністю:
«У Луганській області всі члени другого механізованого батальйону постійно піддаються бомбардуванню з боку терористів. Про ситуацію в гарячій точці країни «Сегодня.ua» розповів один з військових, 25-річний львів'янин Віталій.
– Як проходить Ваш день?
– У десяти кілометрах від нас розташовано блокпост. Наше завдання позмінно охороняти його. Кордон з Росією перекрито, тому ми повинні стежити – чи немає кого зайвого на цій території. Стежимо за порядком у круговій обороні. А наша артилерія відповідає на бомбардування з боку бойовиків.
– Які відчуття в ході війни, дуже страшно?
– Прикро, що минає літо, а я беру участь у бойових діях. Сильно сумую по дому. Була б можливість поїхати туди в цю ж секунду – я б помчав, не роздумуючи. Коли я тільки приїхав, то лякало все: як стріляють, бомблять ... Війна відбувається навколо тебе, ти знаходишся в її серці й, зрозуміло, що працює інстинкт самозбереження, виникає страх. Проте з часом звикаєш і до такого повороту подій. Адже з кожним днем нічого не змінюється: терористи все бомблять і стріляють, бомблять і стріляють...
– Чи доводилося безпосередньо стикатися з бойовиками?
– На даний момент, з терористами ще не стикалися. Ця війна відбувається на відстані. Вороги користуються переносними установками, мінометами, які стріляють на два кілометри. Наприклад, недавно дзвонили колеги зі сусіднього блокпоста і повідомили, що в їх сторону було здійснено 116 пострілів. Це дуже небезпечна зброя. Втім, українські бійці використовують значно кращу установку, яка стріляє на відстань до 20 кілометрів. І зі зброєю, в разі необхідності, проблем немає: її цілком достатньо.
– Що Вас лякає найбільше?
– Це непередбачуваність. Ми не знаємо те, коли якась вибухова сила може потрапити просто в те місце, де ти знаходишся. Ти можеш мирно спати, й невідомо з якого боку прилетить бомба. Це найбільше лякає. Єдиний вихід – це сидіти в окопі й молитися, щоб ця бомба не полетіла в твій окоп. Це підступна війна. Прямий стрільби мало, в більшості випадків – це гранати, міни на дорогах ...
– Багато говорять про те, що не вистачає бойового екіпірування, це так?
– Якщо оцінювати одяг і взуття – то з цими речами все гаразд. Бронежилети вже перевіряли на надійність, вони непогані. А ось їжі не завжди вистачає. Наш табір розташований далеченько від населеного пункту, а їздити туди часто – це зайвий ризик. Найбільша проблема – це нестача хліба. Його завозять однією машиною, й цього вистачає на два дні».