18:48 18 березня 2014 р.
Фото: 5 канал
Відео: 5 канал
Туди наші військові прибули з Дніпропетровська.
750 кілометрів сухопутного кордону між Росією та Україною на Луганщині взяла під контроль українська армія, яка зі зброєю та технікою вже перебуває на східних рубежах країни. Місцеві чим можуть підтримують військових.
На Луганщину військо приїхало з Дніпропетровська, з якої саме частини – військова таємниця. У самому Луганську військових немає зовсім.
Про це повідомляє сьогодні, 18 березня, «Телеканал новин «24». Натомість «5 канал» інформує в сюжеті «Мешканці Луганщини допомагають українським воякам продуктами та речами»:
«Дніпропетровським воякам, яких передислокували в Луганську область – ближче до російського кордону, місцеві мешканці зносять гуманітарну допомогу – овочі, консервацію, готові страви, матраци та гумові чоботи. Вояки підтримкою приємно здивовані.
Запевняють, така увага – найкращий спосіб підтримати їхній бойовий дух. Передислокація з Дніпропетровська на Луганщину для цих солдатів – це планові польові навчання.
Вояки розповідають, тутешні мешканці нанесли уже стільки харчів, що вистачить на кілька днів. А власні запаси узагалі можна і не чіпати.
Олексій, снайпер: «Чесно, я очень рад, что люди отзываются и помогают нам. Боевой дух подняли полностью. Вещами помогают, ноги промокают, холодно стоять. Так боевой дух благодаря жителям ближайших районов подняли. мі с народом. В первую очередь, это семья наша. Это самое главное – семья».
Станіслав Мідлер, солдат: «Люди которые добротой своей помогают, своим позитивом. Очень приятно видеть, что все таки есть какая-то отдача от людей, поддерживают морально».
Від місця дислокації дніпропетровських військових до кордону з Росією не більше двадцяти кілометрів. У місцевих мешканців там – за межею України – чимало родичів і друзів. Тож – категорично проти бойових дій.
Галина Боднар, місцева мешканка: «Ми ж одна Україна. Наші діти також самі. Жалко дітей, не дай Бог, головне щоб війни не було. Ми українці, будемо вірні до кінця. І помагатимемо чим можемо».
Місцеві ж чоловіки – не лише допомагають провізією, а й за потреби, кажуть, готові стати пліч-о-пліч із військовими та захищати свою країну.
Чоловік: «Чим можемо тем і допомагаємо. Харчі веземо, що є у людей все, сало, картошку, привезли і одіял, хто що дав, зібралися і привезли».
Другий солдат: «Свою сім`ю захищати надо буде. А що зделать».
Нині українські військові у повній бойовій готовності. Однак сподіваються, що стріляти не доведеться і невдовзі повернуться додому.
Станіслав Мідлер, солдат: «Ма все нормально! Бабуль, все хорошо! Скоро буду дома! Катюнь, солнце, я тебя очень люблю, скоро увидимся!».