19:45 12 серпня 2014 р.
Фото: Вголос
Відео: «Телеканал новин «24»
Через 30 днів вони знову повернуться до виконання своїх обов'язків.
Сьогодні до Львова повернулася чергова група із 200 прикордонників, які служили у самому пеклі бойових дій на пункті пропуску в Дяково, що на Луганщині. Це один із прикордонпунктів, який найчастіше обстрілювали з «Градів» та артилерії.
На вході до Львівського залізничного вокзалу ще за півгодини до прибуття зібралися жінки з квітами та українськими стягами. 58-річна Наталя вже заздалегідь прикупила букет. Серед військових вона не має рідних, але, каже, що з почуття патріотизму не змогла б сидіти вдома. Жінка родом з Донецька і виїхала звідти ще два місяці тому разом зі своєю внучкою.
«Тут орендуємо квартиру, а що з моїм будинком у Донецьку навіть не знаю, хоча там ще залишилося багато знайомих», – розповідає. Каже, що дуже тяжко переживає те, що сталося і не може до кінця бути об’єктивною, адже серед тих, хто по тій лінії вогню, також є знайомі.
«Їм просто ніде працювати і вони їдуть до Росії на заробітки, просто вони не бачили Європи, у них не було можливості тут бувати», – розповідає вона після двох місяців життя у Львові. «Не знаю, як далі буде, але я туди більше повертатися не хочу», – ділиться своїми думками жінка і при цьому починає плакати.
У військовій формі зі жовто-блакитними стягами зустрічати своїх бойових побратимів прийшли жінки-прикордонники. «Ми їх дуже чекали і хочемо подякувати за мужність, за безстрашність. Їхня витримка – це наша перемога», – розповідає одна з них.
Молодий чоловік прийшов зустрічати бійців разом зі своїми дітьми. Дівчатка, на око років 10, із прапорцями і квітами. «Що було в хаті, те й прихопили, аби віддати честь героям і швидко сюди», – розповідає чоловік.
Сльози, сміх, радість, адреналін – усі емоції змішуються, коли потяг в'їжджає на станцію. «Слава Україні!», –вигукують, підстрибуючи молоді дівчата. Повернення цих хлопців живими для матерів, жінок і дітей – це вже перемога. Атмосфера спільного чекання об'єднує людей.
«На те ми сильна половина людства, щоб страх переборювати»
Ось і вони, стомлені, обсмалені сонцем, але підтягнуті і зовсім не понурі, а навіть веселі. «Як вам там?», – таке банальне і важливе питання.
«Там фантастика! Ти лежиш, а над тобою стріляють, і такий адреналін», – відповідає прикордонник років 50.
Він сміється, віджартовується, але в його почервонілих очах багато пережитого і страху, і болю. Він багато розповідає, але відводить очі, і лише коли розмовляє по телефону, стає більш серйозним.
Він сам з Мукачева Закарпатської області, а разом з ним молоді хлопці 20-21-річного віку. На полі бою вони пробули два місяці. «Спочатку важко, а потім звикаєш. Просто розумієш всю безвихідність ситуації», – ділиться враженнями один із них.
За його словами, важливо завжди зміцнювати бойових дух. «Якщо знаєш, що біля тебе товариш, який може допомогти, то вже якось легше. А ще тішило те, що можна було з рідними зв’язатися. Почути дружину і доньку», – каже хлопець.
У цей час старший прикордонник порушує серйозну розмову і звертає увагу всіх дівчат на юнака, з яким багато хто хоче сфотографуватися.
«Ото подивіться дівчата, який хлопець. Казав, що як повернеться, то відразу одружиться. Придивляйтеся!», – заходячись сміхом, показує на чорнявого юнака.
Хлопці не хочуть розкисати і говорити про страх. «Всі ми люди і маємо страх. Але, напевно, на те й ми чоловіки, сильна половина людства, щоб цей страх переборювати і, незважаючи ні на що, йти вперед», – каже Роман з Мукачево.
Він зазначає, що всі трималися мужньо, але труднощів додавало те, що до їхньої частини було тяжко дістатися, тому вони використовували лише той провіант, який привезли із собою.
«Там, у самому котлі»
Багато хто з прикордонників не називають, де приходили службу, а просто кажуть: «Там, у самому котлі». Пункт пропуску «Дяково» – це дійсно казан.
Прикордонники, які там воюють, – це частина 79-ї бригади, яку неодноразово блокували. Перед відходом з позицій терористи не могли не зробити «сюрприз».
«Коли надійшла команда відходити, ми йшли разом з 79-ю бригадою. Нам було тяжко вийти, бо сепаратисти влаштували засідку і навіть не одну. Вівся вогонь, але самих терористів я не бачив, поховалися десь в кущах», – розповідає один із прикордонників.
«Вони не хотіли нас відпускати. Ми потрапили в засаду, коли виїздили з Дяково на Амвросіївку. Ми вирвалися нам вдалося!», – описує свій перший досвід 20-річний Роман Пац зі Львова.
Хлопець розповідає, що доводилося працювати без змін, спали дуже мало. «Обстріли з артилерії і Градів велися переважно вночі, потім почали стріляти і в день. Тяжко було», – пояснює Роман. Поки що він не знає, на скільки приїхав, просто радіє, що повернувся, адже у Львові в нього мама і племінниця.
«Бувало взагалі не спали, а коли й спали, то сни не снилися»
Подружжя Олександра і Мирослави – обоє прикордонники. Серйозна, у військовій формі, не відпускаючи руку чоловіка, Мирослава не показує емоцій, але за ширмою врівноваженого характеру ховається невимовлений біль чекання. «Чекала і молилася, аби все було добре», – каже вона.
Олександр близько місяця служив на Луганщині. «Бувало взагалі не спали, а коли й спали, то сни не снилися», – розповідає він.
Попри напружену ситуацію на полі бою, подружжя намагалося увесь час спілкуватися по телефону. «Були випадки, що і добу не виходили на зв'язок», – згадує Мирослава.
Окрім неї, на Олександра чекала ще 5-річна донька. За словами Мирослави, дитина ще за день переживала, наче відчувала, що вийти із пункту пропуску військовим буде нелегко.
«Остання доба, коли вони вже виходили із прикордонпункту, дитина, мабуть, відчувала, весь час про нього говорила. Вночі перед приїздом вона постійно прокидалася і постійно запитувала, коли приїде мій тато», – каже Мирослава.
Прикордонники роз’їжджаються по домівках. За словами начальник Західного регіонального управління, генерал-майора Ігора Андрусіка, їм дадуть 30 днів відпустки в залежності від вислуги років, а тоді далі на фронт. Він пояснює, що цього разу усі повернулися живими, хоча умови були дуже складними.
«Користуючись нагодою, хочу висловити подяку керівництву угрупування «Кордон», які вивели цих людей і забезпечили їх повернення. Хочу подякувати генералу-лейтенанту Горбенко, який безпосередньо зараз там перебуває. Вони пробули два місяці. Щодо ротації то будемо направляти людей для посилення східної ділянки кордону», – зауважив генерал-майор.
Нагадаємо, прикордонний пункт «Дяково» часто піддається обстрілу з боку терористів. 30 травня цей пункт пропуску атакували 80 бойовиків. За інформацією Державної прикордонної служби, своїм нападом терористи намагалися відволікати увагу прикордонників від переправки зброї.
Як повідомляв iPress.ua, внаслідок триденних запеклих боїв оточене в районі Червонопартизанська, Должанського, Дьякова угруповання українських військ у складі окремих підрозділів 24-й, 51-й і 72-й механізованих, 79-ї аеромобільної, 3-го полку спецназу і Державної прикордонної служби здійснилоуспішний прорив».
Про це повідомляє сьогодні, 12 серпня, інтернет-видання «iPress.ua».