18:28 3 квітня 2016 р.
Фото: 24tv.ua
Молодший сержант Дмитро Годзенко загинув неподалік Горлівки 31 березня.
Більше двох тисяч людей прийшли на Майдан Незалежності, аби попрощатися з легендарним бійцем 17-го батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади із позивним «Годзила» Дмитром Годзенком, який пішов на фронт добровольцем. У зоні АТО він провів більше року.
Більша частина служби припала на одну із найгарячіших точок – під Горлівкою, всього у кілька сотнях метрів від позицій ворога. Там його знали практично всі. По-перше – через зріст. По-друге – через принциповість і порядність.
За час служби Дмитру вдалося перекрити потоки контрабанди, які возили через блокпост у Майорську та допоміг налагодити побут місцевим мешканцям – саме йому вони завдячували відновленням постачання електроенергії та водопостачання. «Годзила» став легендою і серед українських військових, волонтерів та журналістів, і серед проросійських сепаратистських угруповань, і серед жителів прифронтової зони, які, зазвичай не надто позитивно сприймають військовослужбовців.
Отримав кілька недержавних відзнак – звання Народний герой України, медаль від УПЦ КП «За жертовність і любов до України» та нагрудний знак «Гідність та честь» від «Спілки ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга». 21 березня Президент України підписав наказ про нагородження Дмитра його першою державною нагородою – орденом «За мужність» III ступеня.
27 березня журналісти «24 Каналу» записали останнє інтерв’ю із Дмитром. Тоді він зі звичною для себе іронією розповідав: «Здоров'я захисників України цінується не дуже дорого. Найсмішніше, що наші життя стоять так мало, що просто соромно говорити. За поранення платять тисячу гривень. Хтось в Європі, або хтось із нашого уряду погодиться, щоб в нього за 30 євро просто вистрілили? Хоча б в руку?».
Влітку 2015 року Дмитро отримав поранення – осколками 120-міліметрової міни йому пошкодило шию. Як тільки його стан покращився – одразу повернувся до побратимів на фронт.
31 березня ще одна 120-а міна забрала його життя. Він загинув за день до того, як їх підрозділ мали вивести із зони бойових дій.
Прощання із Дмитром тривало понад годину. Серед сотень людей, які прийшли попрощатися із легендарним бійцем були його бойові побратими, представники різних військових підрозділів, волонтери, журналісти. Його поховали на Лук'янівському військовому цвинтарі.
Про це повідомили сьогодні, 3 квітня, на «Телеканалі новин «24».
Як інформував «ЩЛ», 31 березня в прес-службі ЛМР розповіли: «Молодший сержант Дмитро Годзенко, який загинув у зоні АТО, мешкав у Києві, однак, був уродженцем Львова».