Трамп став головною перешкодою на шляху до миру - The Guardian

Про це повідомляє The Guardian, пише DailyLviv.com.

Занадто легко звинувачувати Дональда Трампа у всьому, що йде не так у світі. Здатність будь-якого президента США докорінно змінити або контролювати поведінку інших великих держав часто переоцінюється. Однак, видаючи себе за своєрідного некоронованого світового монарха та великого арбітра війни та миру, Трамп увічнює фантазії про гегемонію, всемогутність та божественне право США. Сп'янілий такими мареннями, що роздувають його его, він перед вступом на посаду пообіцяв швидко покласти край конфліктам в Україні та Газі. Можливо, у своєму марнославстві та зарозумілості він справді вірив, що зможе це зробити.

Вісім місяців потому відбувається прямо протилежне. Обидві кризи розширюються та ескалюють. Бульбашка луснула, його блеф розкрито, імператор голий – і не можна заперечувати, що Трамп, по черзі заспокоюючи, виправдовуючи та заохочуючи двох головних лиходіїв цих подвійних трагедій, значною мірою винен. Численні вторгнення російських безпілотників минулого тижня до Польщі, члена НАТО, які польські чиновники справедливо називають навмисними, ризикують перетворити війну в Україні на загальноєвропейську пожежу. Так само безрозсудний, незаконний авіаудар Ізраїлю в Катарі, який фізично та метафорично підірвав мирний процес у Газі, значно загострив регіональну напруженість.

Спільним фактором в обох подіях є слабкість США, тобто слабкість Трампа. Чи будь-який інший президент США докладав стільки зусиль, щоб виглядати сильним лідером, водночас жалюгідно не виконуючи своїх обов'язків, коли це було важливо? Багато з того, що він робить, чи то видає незаконні виконавчі укази, звільняє високопосадовців, цькує сусідів та беззахисних мігрантів, наказує військам виходити на вулиці міст США, підтримує іншого лідера державного перевороту в Бразилії чи починає сварки з суддями та незалежними ЗМІ, спрямовано на зміцнення іміджу сильного Трампа.

Реальність зовсім інша. Коли Трамп стикається із жорсткими, непохитними опонентами, а не з легкими мішенями, він здається. Він здається. Президент Росії Володимир Путін та прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху давно це з'ясували. Обидва чоловіки виставляють його наївним. Вони лестять йому. Вони поширюють брехню про бажання миру. Вони пропонують легкі перемоги. Потім вони йдуть додому, як це було з Путіним після ганебного саміту на Алясці минулого місяця, і продовжують робити все, що хочуть, що зазвичай передбачає ще більше насильство. Коли розлючений Трамп телефонує, щоб поскаржитися, як після рейду Нетаньяху до Катару, і жалюгідно скиглить, що він «не щасливий», він лише підтверджує свою слабкість – і його ігнорують.

Замість того щоб сприяти припиненню цих війн, Трамп став головною перешкодою на шляху до миру. Його непродумані втручання, пихатість та упередженість погіршують ситуацію, продовжуючи обидва конфлікти. Його брак лідерських якостей у поєднанні з відсутністю чесності та здорового глузду шокує європейців, які звикли мати справу з переважно раціональними, відносно компетентними президентами. Ворожість Трампа до ЄС та НАТО, його тарифні війни та антидемократичні махінації ще більше підірвали західну єдність та довіру, а також посилили авторитарні режими.

Спостерігаючи за подіями зі свого кремлівського лігва, Путін діє відповідно. Вторгнення безпілотників до Польщі – не перше, але, безумовно, найбільше – було продуманим випробуванням реакції та єдності НАТО. Він був задоволений виявленими оборонними вразливостями та нерівномірною політичною відповіддю. Трамп поки що мало що сказав – і нічого не зробив. Його мовчання красномовне. Він не визнає, що його підлесливе підлабузництво перед Путіним жахливо обернулося проти нього. І, попри численні військові, дипломатичні та економічні засоби, які він має у своєму розпорядженні, він тепер не знайде в собі сили та мужності зайняти позицію. Тож Путін знову отримує повну свободу дій. Наступного разу може бути гірше. Що, якщо, скажімо, Росія безпосередньо погрожуватиме Фінляндії? Або Німеччині? Що тоді робитиме Трамп?

Судячи з наявних на сьогодні доказів, підозри такі: небагато. Колишнього президента Джо Байдена справедливо критикували за обережну поведінку щодо України. Трамп майже не бере участі в грі. Велика Британія та європейські держави НАТО повинні припинити поступатися Вашингтону, зняти рукавички та нарешті провести межу з Москвою. Створення захищеної безпольотної зони над неокупованими територіями України, розширення військової допомоги, припинення всього імпорту російських енергоносіїв, конфіскація заморожених кремлівських коштів, ізоляція російських та китайських банків, що порушують санкції, та пониження або розрив дипломатичних зв'язків з режимом Путіна – ось варіанти дій, до яких тут неодноразово закликають. І якщо буде потрібно, європейські армії повинні бути готові дати відсіч. Чекати на Трампа так само марно, як чекати на Годо, без жартів.

Арабські лідери, які зустрічаються цими вихідними, стикаються з аналогічним тиском щодо розриву зі США після того, як Трамп, якого відсунули на осторонь, сидів склавши руки, а Нетаньяху додав Катар, союзника США, до довгого списку країн, на які Ізраїль напав літаками та бомбами, поставленими США, з 7 жовтня 2023 року. Яка тепер ціна його грандіозного плану перетворення Близького Сходу? Політика США є заручником екстремістського нігілізму Нетаньяху. Припинити постачання американської зброї до Ізраїлю. Заморозити двосторонню фінансову допомогу. Запровадити санкції. Підтримати переслідування ізраїльських лідерів за воєнні злочини. Визнати незалежну державу Палестина. Будь-який нормальний американський президент міг би зробити щось або все це. Але Трамп ненормальний. Він відхилення від норми. Він не на своєму місці.

Історичні провали міжнародного лідерства стають надто поширеними в цьому розколотому світі 21 століття. Однією з них було рішення США та Великої Британії вдертися до Іраку у 2003 році. Іншою – нездатність ефективно розв'язати проблему кліматичної надзвичайної ситуації. Тепер одночасно маячать ще дві порівняно епічні катастрофи. Якщо ООН, яка проводить свою щорічну зустріч цього місяця, якщо Європа, якщо Захід дозволить Росії та Ізраїлю продовжувати свою криваву, незаконну, аморальну та постійно наростальну агресію, прискорене сходження до глобальної анархії може бути не зупинити.

Якщо демократичні країни не об'єднаються, щоб забезпечити швидке припинення цих війн, використовуючи всі необхідні засоби, включаючи військову силу, то за цим неодмінно будуть ще більші лиха. Але не розраховуйте на те, що США візьмуть на себе ініціативу. Не розраховуйте на те, що ви послабите Трампа. Він частина проблеми. Він нікуди не годиться.

Саймон Тісдалл — коментатор із закордонних справ газети «Ґардіан».