Путін може зараз вразити своїми ордами хіба що мумію дідуся Леніна в мавзолеї, – військовий експерт (відео)

Керівник Центру військово-політичних досліджень і координатор спільноти військових експертів «Інформаційний Спротив» Дмитро Тимчук розпочав у четвер коментувати підсумки 22 липня на своїй сторінці в інтернет-мережі «Facebook» традиційно для нього – «з поганого:

1. За кожним рапортом про чергове\ий звільненому силами АТО населений пункт –величезні зусилля, важка робота і – найстрашніше – кров наших хлопців. Бойовики чинять опір, як загнані в кут скажені щури. 

Дуже важка ситуація в прикордонних районах. Тут, як відомо, наші ведуть війну на два фронти – проти терористів із російськими найманцями й проти російських військ, які постійно ведуть вогонь із території РФ. Точніше, на вогонь останніх відповідати не можна, щоб не дати привід Путіну звинуватити Україну в агресії й розпочати вже відкрите вторгнення. 

Я не буду сперечатися про те, правильно це чи ні – не відповідати на вогонь путінських покидьків, які стріляють за старою НКВД-шноюзвичкою в спину, й відчуваючи свою повну безкарність. Але я знаю, що ніхто з наших хлопців, які героїчно тримають там оборону, ніколи більше не назвуть путінську Росію «другом». Як і будь-який із тих нас, у кого залишилася здатність мислити й відчувати. 

2. Росія продовжує тягнути свої війська до кордону з Україною. 

Москва перекидає особовий склад, озброєння й техніку вже із Забайкальського й Далекосхідного військових округів. Не виключено, що частина цих вояк буде бігати по Донбасу вже завтра. Разом із танками і «Градами». 

Кремль готовий обрушити всю свою військову міць на Україну. Але й українська армія зразка липня 2014 року – це вже далеко не те, що ми мали ще в березні.

Своїми ордами Путін може зараз вразити хіба що мумію дідуся Леніна в Мавзолеї. Але не ту націю, яка ламає сьогодні на Донбасі хребет московській гієні. 

3. ЄС у котрий уже раз відклав введення нових санкцій проти Росії. Мовляв, поки що європейці лише відпрацюють «інструкції з розробки можливих подальших санкцій проти РФ». Одночасно Франція заявила, що, попри все, поставить Путіну «Містралі». 

В Україні тривають суперечки: мовляв, ну й що з того, що французькі «Містралі» опинятьться в росіян? Відповідь – очевидна.

Так, безпосередньо на хід подій в Донбасі це не вплине. Але це потужний політичний крок, негативний і для нас, і для Європи. Він означає, що далеко не всі європейські правителі усвідомлюють ступінь загрози, якщо готові вручати Кремлю «дорослі» наступальні озброєння. 

І особливо дивно спостерігати такі кроки від французів, які всього 70 років тому драїли сортири окупантам за шматок штруделя. Швидко ж забуваються уроки історії, ті, хто вчать обережніше плювати на власну безпеку. 

На щастя, таких, як Олланд в Європі, одиниці. ЄС нарешті почав усвідомлювати те, з ким має справу. 

З хорошого: 

1. Силами АТО звільнено Сіверськодонецьк і Попасну. 

Тут коментарі зайві. Кожен український прапор, який майорить над українським містом або селищем взамін російського або «недоросійского» (як у «ДНР» і «ЛНР») – це торжество справедливості. 

2. Путін сьогодні почав стогнати: мовляв, Росії необхідно «повністю й в строк реалізувати заходи з підвищення обороноздатності у зв'язку з посиленням військ НАТО біля кордонів». 

Цей м'ясник продовжує лякати своє російське стадо загрозою ззовні. Мовляв, прямої загрози немає, але боятися й готувати відповідь треба (взагалі словоблуддю Путіна можна тільки дивуватися – якщо немає загрози, то на що відповідати?). Хоч на сьогодні в Європі загроза одна – це сам Путін, що очевидно для всіх до останнього ховраха в альпійських луках. 

Але якщо кремлівський упир так боїться НАТО – отже, й справді думає, що в світі є сила, здатна зупинити його кривавий марш. Сподіваюся, він її боїться не дарма. 

3. Верховна Рада вслід за Президентом України закликала міжнародне співтовариство визнати «ЛНР» і «ДНР» терористичними організаціями. 

Наш парламент через велику кількість «засланих козачків» дуже довго був слабкою ланкою в системі нацбезпеки. Якщо зараз проросійські сили нарешті нейтралізуються, й держава разом зі суспільством консолідується проти спільної загрози – це безсумнівний стратегічний успіх. 

4. Намагаючись виправдати явну поразку, чого вже тільки російські бойовички не вигадують. 

Так званий «прем'єр-міністр» терористичної організації «ДНР» Бородай заявив, що вони, за фактом, ведуть війну не тільки з Україною, а й з... НАТО. Мовляв, воювати терористам доводиться «проти армії, за яку воює величезна маса найманців із різних країн, з Польщі, з усієї Європи». 

Мабуть, коли чергове поповнення кавказьких найманців привезе нову партію наркоти, Бородай раптом усвідомлює, що за українців воює не тільки Європа і НАТО, а й Міжгалактичений флот марсіан. Чекаємо ноти протесту від МЗС РФ уряду Марса».