Народ і армія готові до відбиття атаки – принаймні, морально, – експерт

Він розпочав коментувати підсумки 27 березня на сайті групи «Інформаційний опір» традиційно – «з поганого:

1. В Адміністрації Президента України так і не бачать російської загрози.

В.о. голови Адміністрації Президента Сергій Пашинський сьогодні вибухнув якимось сумбурним мовленням, з якого випливає, що повідомлення про можливий напад в найближчі дні на територію України – це «інформаційна атака» Кремля. На думку пана Пашинського, всі, хто говорить про можливе вторгнення – «агенти впливу» Москви. 

Тобто, виходить, в тому числі і я з моїми соратниками, і МЗС України, і Міноборона України, і навіть американська розвідка. Або мені здається, або справа пахне чиєюсь шизофренію.

Хоча незрозуміло, навіщо Москві потрібно розпускати такі чутки: вона якраз щосили і заперечує підготовку до агресії. Так, як це робить і пан Пашинський.

Якщо в Адміністрації Президента хочуть запобігти паніці, то треба розуміти, що саме їх вбивче мовчання впродовж багатьох днів з початку вторгнення до Криму і викликало найбільшу деморалізацію населення. А також української армії і флоту.

Зараз народ і армія готові до відбиття атаки – принаймні, морально. Так дайте ж їм правдиву картину, скажіть їм правду, мобілізуйте суспільство на протистояння.

Навіщо брехати і співати пісні з циклу «все хорошо, прекрасная маркиза»? Зовсім не зрозумію. Знаю тільки, що це не на користь державі.

2. Генасамблея ООН проголосувала за резолюцію по Україні. В цілому це безсумнівний позитив (про це нижче), але є й тривожний сигнал.

Те, що проти резолюції, яка засуджує дії Росії і «референдум» в Криму, проголосувало 11 держав (одвічна тепла компанія Путіна в особі Північної Кореї, Зімбабве, Сирії, Білорусі та інших) – це півбіди. Гірше те, що 58 держав, тобто добра третина світового співтовариства, скромно утрималася.

Що найдивніше, на чолі «мовчунів» постав Китай. Він як би не проти подібних «референдумів за незалежність». Залишається незрозумілим, чому самі китайці готові топити Тибет в крові, аби не дозволити йому провести подібний референдум?

З іншого боку, в 2008 році, коли Росія напала на Грузію, «мовчунів» на Генасамблеї ООН було набагато більше – 78. Та й «друзів Росії» було аж 19. Тобто світ потроху вчиться на своїх помилках. Лише б повне прозріння не прийшло надто пізно.

З хорошого:

1. Все та ж резолюція Генасамблеї ООН. Нас повністю підтримали 100 країн. Територіальна цілісність України потрібна всьому цивілізованому світу. «Референдуми» під дулом автоматів і анексія чужих територій потрібні тільки Путіну і жменьці світових ізгоїв.

Залишається зрозуміти, що нам робити з цією резолюцією – вона носить лише консультативний характер. Але український МЗС вже заявив, що на основі цього документа він зможе вживати інші, більш конкретні кроки в рамках міжнародних механізмів. Які саме – побачимо.

Але в кожному разі – низький уклін нашим дипломатам. Вони молодці.

2. Мер Харкова Геннадій Кернес заявив, що в місті не буде проведено будь-яких місцевих референдумів (принаймні, поки парламент не прийме відповідний закон). Раніше подібну заяву робив губернатор Донецької області Сергій Тарута. 

Я не буду ідеалізувати нинішні місцеві влади Південного Сходу. Там вистачає хлопців, побачивши яких хочеться плюватися.

Але, врешті-решт, народ суверенної держави має право сам вибирати собі лідерів. І вже краще комусь не симпатичний, але обраний народом місцевий чиновник, аніж присланий з Москви гауляйтер.

3. Українські десантники взяли під контроль навігаційну станцію «Марс-75» Чорноморського флоту Росії в Генічеську Херсонської області.

Правда, російські військові перестали з’являтися на території станції два місяці тому. Але все одно це правильний крок.

Усі об’єкти, де з’являються або можуть з’являтися російські військові, треба брати під контроль. І заганяти цю нечисть назад, на територію Криму.

З тим, щоб потім і з АРК гнати їх поганою мітлою до Кавказу. Дасть Бог, так і буде.