На сході України звільняють населені пункти, в яких є штаби або угруповання бойовиків, – військовий експерт

Керівник Центру військово-політичних досліджень і координатор спільноти військових експертів «Інформаційний Спротив» Дмитро Тимчук розпочав у четвер коментувати на сайті «ІС» та на своїй сторінці в інтернет-мережі «Facebook» підсумки 3 липня традиційно для нього – «з поганого:

1. Силовики заперечують, що селище Станиця Луганська могли обстріляти українські льотчики.

У РНБО оперують доказами, що трагічний обстріл проведений терористами з РСЗВ «Град» (мова про ідентифікацію боєприпасів, якими проведений обстріл). Причому цей «Град» вже захоплений силами АТО у бойовиків. 

Погано те, що маса людей – у тому числі й на самому Донбасі – вірять в кремлівські казки. А тому треба чітко ставити крапки над «і».

Провести найретельніше розслідування, зі залученням міжнародних організацій – зокрема, ОБСЄ. Надати всі наявні докази в ООН. 

Ми не повинні постійно виправдовуватися. Ми повинні показати всьому світу обличчя терористів, за спиною яких після таких кривавих провокацій радісно потирає свої рученята Путін. 

2. Введення військового стану на Донбасі, схоже, не світить.

Враховуючи політичні причини цього, я б не записував даний факт в «погане». Але не розумію, як можна без воєнного стану ефективно контролювати вже звільнені території. 

Місцевій владі вірити не можна – вони сьогодні за наших, завтра – за ворога. Сподіватися на місцевих правоохоронців – зовсім себе не поважати. Тому, за логікою, при введенні воєнного стану в звільнених районах обмежується в повноваженнях місцева влада, контроль за ситуацією беруть на себе військові комендатури, й небезпека «рецидиву» тероризму тут різко знижується. 

Якщо буде запропоновано ефективну альтернативу цьому механізму, щоб обійтися без воєнного стану, – буду радий. Але наразі  виникають питання. 

3. У Міноборони створено робочу групу з організації звільнення військовослужбовців Збройних Сил України, яких утримують терористи. Це позитив. 

Негатив у тому, що досі не створено єдиний держорган, який централізовано займався б усіма військовополоненими й заручниками. Кожне відомство печеться про свої хлопцях, а заручниками з цивільних осіб займаються всі (тобто ніхто). 

Думається, створити єдиний орган (наприклад, при РНБО) треба було вчора. Чому не доходять руки – невідомо. Тоді як звільнення полонених – це дуже велика й актуальна проблема. 

З хорошого: 

1. На брифінгу в інформцентрі РНБО розгорілася дискусія.

Журналісти зазначають: якщо сили АТО будуть звільняти по 4 населених пункти в день, як це було вчора, то операція затягнеться на роки. Спікер інформцентру Лисенко резонно відповів: звільняються населені пункти, в яких є штаби або угруповання бойовиків. 

І дійсно, у терористів немає сил і засобів обороняти ту територію, яку ми сьогодні вважаємо їм підконтрольною. Тому зараз завдаються удари по основних угрупованням і, що дуже важливо, відрізаються шляхи постачання терористичних груп. У цьому плані звільнення одного забитого терористами села набагато важливіше звільнення десятка населених пунктів, які лише символічно контролюються бойовиками. 

2. Минулої ночі російські прикордонники розстріляли групу з 300 терористів, які намагалися прорватися в РФ з Донбасу. 

Путін, як завжди, розігрує багатоходівку. Для терористів такі розправи – сигнал, що назад до Росії їм ходу немає, і найманцям належить на українській землі битися до кінця. 

Для міжнародного співтовариства це показуха – мовляв, ось як ми здорово прикриваємо кордон! Правда, не уточнюється, що «на вхід» в Україні ця межа працює з російського боку безвідмовно. 

Ну, а для російських лопушків-найманчиків та їхніх проросійських побратимів на Донбасі це яскрава ілюстрація: Путін їх зливає. І виходу два – або здохнути незрозуміло за що, або скласти зброю й врятувати свої даремні шкіри.

3. Верховна Рада включила до порядку денного проект змін до Конституції, поданий Президентом. Сам Порошенко назвав зміни «протиотрутою проти федералізації». 

Сенс змін відомий: децентралізація влади при збереженні унітарності держави, можливість спеціального статусу для російської та інших мов. Компроміси, які по ідеї повинні влаштувати всіх. 

Подивимося, як це спрацює на практиці – вже в ході обговорення змін. Але в кожному разі, це – початок реального мирного діалогу. Не з терористами, а зі сходом України. 

P.S. Із приводу призначення нового міністра оборони і начальника Генштабу. Добре це чи погано – судити явно рано. Хоч, безумовно, може бентежити те, що пан Гелетей – не виходець з військової середовища, що нормально для мирного часу, але в де-факто воєнний час може мати серйозне значення. 

А тому для нового глави МО, який не має досвіду діяльності в органах військового управління, особливу роль відіграватиме компетентність НГШ (начальник Генерального штабу. – «ЩЛ»). У той час, як новий НГШ – генерал В.Муженко – показав себе в штабі АТО цілком гідно (якщо не вважати дивного випадку, коли він особисто вів в атаку бійців – хоч для людей, далеких від армії, це сприймається цілком позитивно).

Якщо міністр і НГШ спрацюються з першого дня – тим краще. Якщо ні – це було б дуже недобре. Будемо вірити в краще!».