На Львівщині – десятки волонтерських організацій

«Нині українці значно менше допомагають воїнам, які перебувають у зоні бойових дій на Сході, аніж це було на початках», – розповіли кореспондентові «Радіо Свобода» львівські волонтери.

Причиною називають те, що багато людей самі ледь виживають, а ще вплинули заяви про перемир’я і запевнення Міністерства оборони, що армія повністю забезпечена на зиму. Однак насправді це далеко не так, кажуть волонтери.

Якщо на початку АТО українські воїни просили привезти їм практично все – від їжі, води, ліків, одягу, наметів – до зброї та навіть БТРів, то сьогодні бійці почувають себе більш впевненими, навчились виживати у непростих умовах і професійно воювати. Вояки забезпечені бронежилетами, шоломами, тактичними окулярами.

Натомість є потреба в обладнанні. Командири просять тепловізори, прилади нічного бачення, біноклі – те, що не передбачено статутом Збройних сил.

У підрозділах, що перебувають на полігонах, військові потребують теплий одяг, спальники. Адже ці  речі видають лише тоді, коли чоловіки прибувають у зону бойових дій. 

«Просять офіцери тепловізори, бо це рятує життя їм і їхнім бійцям. Зараз попросили маскувальні білі костюми, ми вже місяць, як їх купуємо для фронту. Міноборони відзвітувало, що вже всі бійці мають теплі бушлати, але завтра приїде у Львів боєць, який привезе тіла трьох загиблих, і ми його будемо одягати, бо не має, як і його хлопці, бушлатів», – каже волонтер Олександр Молодий.

«Міноборони взагалі ще не надало бійцям теплого взуття. Зараз ніби почали видавати валянки, але під них потрібні калоші, яких нема. А ще халепа повна з раціями. Доходить до того, що танкістам видають 5 рацій, а з них вони монтують одну для зв’язку з батальйоном. Ми вже з майданівського досвіду купуємо хімічні грілки, сухий спирт, маленькі печі», – говорить волонтер Уляна Дідич. 

Волонтери на Львівщині самостійно роблять буржуйки, шиють одяг, взуття, збирають медикаменти, продукти, а ще вчать військових надавати собі медичну допомогу. Зараз активісти шукають екскаватор і бурову вишку, що дасть можливість забезпечити водою блок-пости. 

«Із наближенням зими, – кажуть активісти, – почастішали і простудні захворювання серед вояків, тому їм вже потрібні протипростудні ліки, краплі, зігріваючі мазі». Волонтери наголошують, що Міноборони не забезпечило армію усім необхідним для зими, а «тим часом чимало необхідних речей залежується на складах, – каже волонтер Андрій Салюк. – війна триває і наскільки ми допоможемо, настільки добре зможуть воювати».

Подалі від бюрократії 

У Львові та на Львівщині налічується десятки волонтерських організацій. Звісно, серед них є й чимало шахраїв, тому волонтери просять людей бути пильними і співпрацювати лише з тими, кого знають і кому довіряють.

У регіоні немає єдиного координаційного центру, який так і не був створений владою з початком проведення АТО. Прохання активістів досить часто залишаються поза увагою чиновників. Попри те, що бойові дії надалі тривають, старі бюрократичні перепони залишились.  

«Ми зіштовхнулись з тим, що коли передаємо ті чи інші речі, то вони формально мали б ставитись на облік. Але знаходиться якийсь чоловік, прапорщик і для нього тепловізор має лежати на складі, бо на війні його можуть розбити, а йому треба потім відзвітуватись, де той прилад.  Тому, щоб не писати папери, вони не видають ці прилади на передову. Тому ми пішоли іншим шляхом  – наші волонтери їдуть туди і все передають з рук у руки», – розповів Андрій Салюк.

Трапляються випадки, що офіцерам доводиться пояснювати військовим прокурорам те, куди пропав БТР чи інша техніка, що згоріла під час обстрілу. Така історія була з десантником, який півтори місяці обороняв Луганське летовищу.

Офіцер досить довго мусів доводити прокурору, що самохідна установка згоріла у Луганському аеропорту. Тому волонтери воліють з державою не мати ніяких відносин.

Про це повідомляється в сьогоднішній публікації «Війна війною, а бюрократії в армії ніхто не відміняв» кореспондента «Радіо Свобода» Галини Терещук у Львові.