18:24 6 листопада 2015 р.
Фото: day.kiev.ua
58% земляків підтримали на виборах кандидатуру приватного підприємця, який від самого початку війни на Донбасі координує місцеву волонтерську діяльність.
У столичному часописі розповіли про те, чому новий міський голова Бібрки на Львівщині Роман Гринус з активного волонтерства пішов у самоврядування:
«Після Глухова – ще один достойний переможець – Роман Гринус! Тепер важливо зібрати команду сильних мерів, здатних творити зміни та їх посилити підтримкою, щоб забезпечити розвиток громад», – так прокоментувала на своїй сторінці у «Facebook» народний депутат Ганна Гопко обрання нового голови Бібрки.
Це містечко у Перемишлянському районі Львівської області, де проживає трохи менше, ніж чотири тисячі жителів. Четверо із них зараз героїчно борються за суверенність Батьківщини на сході України.
У Бібрці хто як може активно допомагає не лише землякам, а всім патріотам, які воюють в АТО. Від самого початку війни на Донбасі координує місцеву волонтерську діяльність Роман Гринус. Йому – 46 років. Займається приватним підприємництвом – має дві крамнички у Бібрці. Допомогу хлопцям на сході називає своєю роботою.
Віднедавна на плечі Романа Ярославовича лягла ще одна велика відповідальність – обов’язки міського голови. 58% бібрчан підтримали його кандидатуру на місцевих виборах. Цікаво, що інтерв’ю «Дню» новообраний мер Бібрки давав у перерві між ремонтом машини військових, які тримали курс на Маріуполь:
– Що спонукало підприємця із Бібрки почати активно займатися волонтерством?
– Розпочав допомагати українським патріотам ще у часи Майдану. Далі почалися події на сході, які стали критичною точкою. Поїхавши туди перший раз, зрозумів, що це тепер частина мого життя. Достатньо просто поглянути нашим воїнам в очі – далі все зрозуміло. Відтоді їздимо з побратимами туди практично кожного другого тижня – більше тридцяти разів від початку війни. Об’їздили чимало: починаючи від Горлівки та завершуючи Станицею Луганською.
Відгукуються допомогти чимало – прості бібрчани, місцеві підприємці, різноманітні фонди. Долучалися до нашої справи і жителі навколишніх сіл і міст.
До зони АТО їздив на власному бусі. Допомагали всім – не тільки бібрським, а й хлопцям із Кіровограда, Донецька, Дніпропетровська, Луганська. Воюють всі, а не тільки українці із заходу, як це комусь хибно здається.
Найбільше мені запам’яталася поїздка перед здачею Дебальцевого. Слава Богу, що наші бібрчани тоді всі залишилися живі. Хлопці знали, що в мене там були знайомі – два старших чоловіки-танкісти згоріли заживо на очах. Їдучи туди, людей, які були зі мною, висадив у Слов’янську: «Зі мною ніхто не поїде – далі я сам. Як буде, так буде. Якщо я вже тут, за 70 кілометрів, то просто не можу не поїхати». Уперед їхав – усе нормально було, назад – просто плакав. По-різному гинули на цій війні, але там було щось інше. Це не кіно, а реальне життя.
– Коли зародилася ідея піти в політику?
– Тоді ж, коли ми почали їздити на схід. Так, ми змінили владу в Києві – біля керма тепер нові обличчя, проте це очікуваного результату не принесло. У нас два кроки йдуть вперед, а крок – назад. Того, що робить влада в центрі, замало. Списують усе на війну, але це все дурні відмовки. Погляньте, як у нас удома крадуть! Одні – воюють, а інші – крадуть. Якщо зверху нам нічого не вдається, то треба змінювати систему знизу, починаючи від найменшого. Необхідно перестати красти на місцевому рівні. Ця наша тутешня влада за 15 років не зробила абсолютно нічого. Змінити це можна тільки завдяки тиску громади. Передусім, необхідно піднімати громаду – об’єднувати її на місцях. У нас тут роками поділ на «своїх», які біля корита, та «чужих» – простих жителів. Немає ні «своїх», ні «чужих», усі свої – українці.
– Якими будуть ваші перші кроки на посаді?
– Насамперед, треба зробити аудит усього господарства. Ще не дійшло до того, як кажуть, що місцеве комунальне підприємство вже збанкрутіло. Це вже втретє за 15 років – цілковита безгосподарність. Наприклад, у міської ради є машина, але це не її власність. Це попередника, голови районної влади, який здає її в оренду міській раді. Ціна тієї машини – три, чотири, нехай уже п’ять тисяч гривень. Натомість вони 15 років платять за оренду. Люди заробляють гроші з повітря.
Зараз працюємо над інвестиціями, щоб люди мали роботу. Решта проблем містечка типові: дороги, каналізації, сміттєзвалища. Їх слід вирішувати системно.
Я прийшов показати, як варто працювати. В Ізраїлі шість років завідував фірмою, яка обслуговувала банки, школи. Є певний досвід в адмініструванні у тому вигляді, яким воно насправді має бути – таким, коли люди все бачать, і їм все зрозуміло. Чотири роки також жив у Німеччині. Тут на першому плані дисципліна. Можна покарати раз, і людина зрозуміє провину. Необхідна серйозна самодисципліна».
Інтерв’ю з новообраним міським головою Бібрки опублікували сьогодні, 6 листопада, в столичному часописі «День».