Кум Путіна намагається залякати львів’ян погрозами проросійських маргіналів у Польщі

На сайті проросійського громадського руху «Український вибір» опублікували сьогодні, 18 квітня ось яку наївну спробу його лідера й кума президента РФ Путіна – Віктора Медведчука – відвернути львів’ян від ЄС:

«У польському місті Любліні заснували організацію, яка буде домагатися повернення полякам майна. Того самого, яким вони раніше володіли на Західній Україні, або ж компенсації за нього. 

Про це заявив лідер партії «Зміна» Матеуш Піскорський. Він прямо пов'язав це з підписанням Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

«Зараз Україна оголошує офіційно, що вона збирається дотримуватися принципів ЄС, тому виникла ідея створення структури, яка займатиметься збором даних про можливі вимоги спадкоємців і колишніх власників майна на території України і розробляти правовий і законний шлях отримання компенсації», – пояснив Піскорський.

Партія «Зміна» не є впливовою політичною силою. Але Матеуш Піскорський правий: Угода про асоціацію між Україною та ЄС створює правові підстави для проведення реституції.

Причому під останньою, як показує досвід країн Східної Європи, розуміється не тільки компенсація втрат, а й повернення майна колишнім власникам або їх спадкоємцям. Зокрема, нерухомості. У тому числі і житлової.

Типовий приклад – виселення знаменитої актриси Вії Артмане з квартири в центрі Риги. Природно, без будь-якої компенсації.

Найбільше від реституції можуть постраждати жителі Львова, які заселили історичний центр міста після «радянської окупації». 7 січня 1938-ого на засіданні статистичної комісії «Наукового товариства iм. Шевченка» у Львові доктор Володимир Огоновський виступив з доповіддю на тему «Національна, соціальна і професійна структура населення Львова за переписом населення 9.12.1931 р.». Ця доповідь була опублікована в 1938-му у вигляді брошури під назвою «Львiв у цифрах». Склад населення Львова виглядав так: українців – 24 245 осіб, або 7,8%; русинів – 10 892 особи, або 3,5%; поляків – 198 212, або 63,5%; євреїв – 75 316, або 24,1%; інших – 3566 осіб, або 1,1%.

Так що результати євроінтеграції українці можуть незабаром відчути на собі. І насамперед – львів'яни, у яких можуть виникнути серйозні проблеми з елітним житлом».

Ремарка «Щоденного Львова»: у ході переписів населення в довоєнній польській державі про національність не запитували, відтак багато хто явно поспішали проголошувати поляками тих українців римо-католицького віросповідання, які, однак, зголошувалися під час українсько-польської війни 1918-1919 років не до польського війська, а до українського. Стосовно ж польської партії «Зміна», якою кум Путіна наївно сподівається залякати львів’ян, то журналист і блогер Уляна Безпалько повідомляла про цих маргіналів на сайті «Обозреватель» таке:

«Польська сотня Путіна, або «Зміна» по-польськи

На фоні оспівування Путіним концепції біполярного світу ХХ століття (США – СРСР), ВВП прикладає усіх зусиль для відновлення бувалого впливу у країнах Європи. І якщо за часів СРСР прорадянська позиція спостерігалась у європейських партіях лівого спрямування, то зараз маємо дещо іншу ситуацію.

Сьогодні проросійська позиція яскраво демонструється не лише колишніми лівими, сталіністами, а й ультраправими (радикальними правими). Цікаво, що може поєднувати європейських ультраправих та Кремль? Можемо припускати, що це якісь залишки ідей пострадянського консерватизму, традиційні цінності та, головне, потужне фінансування Кремля. При тому, це фінансування здійснюється абсолютно неприкрито. Солідні інвестиції отримувала і славнозвісна угорська «Йоббік».

А нещодавно Перший чесько-російський банк не без доброї волі Кремля видав французькому «Національному фронту» Марін Ле Пен кредит у розмірі 9,4 млн євро для проведення виборчої кампанії. Тривожним фактом є те, що популярність праворадикалів у Європі збільшується на тлі зростання расистських та антимусульманських настроїв, що і є однією з основних засад ідеологічної політики ультраправих. 

А на днях проріс ще один паросток прокремлівського режиму – вже у Польщі. 21 лютого відбувся з'їзд нової політичної партії «Zmiana» («Зміна»). Як на мене, ідеологічно більш правильною була б назва на кшталт «Вінігрет», бо тут зійшлись і учорашні праві, і учорашні ліві, і колишні члени проросійської партії Самооборона (аналог рос. ЛДПР Жириновського), і члени найбільш екстремістських польських угрупувань «Фаланга» та «Ніклот». 

Перечитавши «водичку» у програмі партії, виділю те, що найбільш влучно опише «картинку»: 

– Польща та Євросоюз повинні зміцнити свої зв'язки з Росією і стати частиною «багатополярного світу» (пригадайте, у чиїх риториках ми чули критику концепції однополярного світу); 

– Польща повинна вийти з НАТО; 

– «Zmiana» буде «партією миру в умовах співробітництва і дружби з сусідами та усіма народами Європи від Атлантики до Владивостока» (!). 

На з'їзд партії був запрошений сам міністр закордонних справ ДНР Олександр Кофман як один «з борців проти фашисткої київської хунти» (таку риторику сповідують члени новоспеченої партії). Щоправда, до Польщі пана міністра не впустили, тож він передав свої вітання у формі відеозвернення. 

Станом на 22 лютого партія налічує близько 100 осіб. Лідером партії став Матеуш Піскорський. Одним з його заступників став Бартош Бекер – лідер радикальної екстремістської організації «Фаланга». Ще одним заступником став Конрад Рекас, який був замішаний у скандалі зі шпіонажем на російські спецслужби.

Заступником став і Ярослав Аугустиняк, який є радше бізнесменом, аніж політичним діячем. Він є власником Іdea Bank, а у 2014 році став найкращим менеджером Польщі за версією Bloomberg. Секретарем партії став Томаш Янковський, який відзначився в організації мітингів та акцій у Варшаві проти київської хунти під лозунгами «ЄС, зупини Порошенка» і «ЄС, врятуй людей Донбасу». 

Та найцікавішою все ж є постать лідера «Зміни» – Матеуша Піскорського. Піскорський є директором/президентом Європейського центру геополітичного аналізу. Саме Піскорський був координатором місії міжнародних спостерігачів під час псевдореферендуму в Криму. Встиг відзначитись Піскорський і в якості головного редактора журналу «Odala» – журналу польських скінхедів.

На сторінках «Odala» пропагувалась теорія арійської раси, возвеличувався Гітлер, ідеологія ку-клукс-клану, неоязичництво, езотеричний націонал-соціалізм. Також у журналі «закликалось боротись з такими чужими нашій расі доктринами, як християнство, лібералізм і марксизм». Згодом прихильники «Odala» об'єднались у групу так званих «одалівців», які були однією з найбільш екстремістських політичних об'єднань в історії Польщі.

Піскорський числився серед членів неофашистського та неоязичницького Об'єднання за традиції і культуру «Ніклот». Тоді ж і неодноразово їздив до Москви на зустрічі з однодумцями.

Варто зазначити, що Піскорський вільно володіє російською. З 2005 по 2007 був депутатом Сейму від партії проросійської орієнтації «Самооборона». У 2005 році Піскорський в якості іноземного експерта від організації CIS-EMO був спостерігачем на виборах у Придністров'ї, визнавши їх «більш демократичними, аніж в Польщі». Саме тоді почався зв'язок Піскорського з Олексієм Кочетковим, головою CIS-EMO.

Для повноти картини зазначу, що Кочетков свого часу був активістом та членом об'єднання «Русское национальное единство» під головуванням Баркашова. Членом цього ж об'єднання був і Павло Губарєв.

CIS-EMO Кочеткова була створена у 2003 році як Міжнародна організація зі спостереження за виборами. СIS-EMO при фінансуванні Кремля їздила спостерігати за виборами по усіх колишніх країнах союзу та туди, де Росія мала свої особливі інтереси... Придністров'я, Абхазія, Південна Осетія... Піскорський був посередником, який агітував активістів у Польщі для участі у спостереженні від CIS-EMO.

У 2004 році CIS-EMO спостерігала за президентськими виборами в Україні, наполягаючи на демократичності, чесності та прозорості 1 та 2 туру. А у 2011 році Кочетков вів переписку з метою відкриття філіалу в Україні... з Олегом Царьовим.

Окрім Кочеткова, Піскорського пов'язують ще з Олександром Дугіним – російським пропагандистом, ідеологом російського імперіалізму та лідером Міжнародного євразійського руху. Приводом для цього стало оприлюднення хакерами листувань з поштової скриньки Дугіна, серед яких і були настанови Дугіна для Піскорського. Більше того, Матеуш Піскорський очолює осередок Міжнародного євразійського руху в Польщі.

Сама ж організація Піскорського Європейський центр геополітичного аналізу є структурою вкрай цікавою. Її експерти надто часто з'являються в ефірах російських каналів та радіо, коментуючи «фашистський переворот» в Україні, і гнуть усю ту прокремлівську лінію.

У 2011 році центр організовував прес-тур до Сирії, в рамках якого журналісти мали взяти участь у міжнародній конференції на тему протидії наклепам на «режим Асада». Засвітився також центр Піскорського подачею позову до Польського національного суду з вимогою визнання героїв України Романа Шухевича та Степана Бандери нацистськими злочинцями. Важливим є факт непрозорості фінансування центру Піскорського, в якому яскраво видніється кремлівський слід, і на функціонування якого йдуть справді немалі кошти.

Матеуш Піскорський у Польщі та у Європі зажив собі слави неофашиста, радикала-екстреміста, скінхеда, неоязичника та «агента ФСБ». Мабуть, не безпідставно. Та й узагалі, заяви про боротьбу з фашизмом в Україні звучать якось суперечливо з вуст самого фашиста.

Взагалі, цікавий лідер, цікава партія. І цікаво, що з того вийде, зважаючи на той факт, що Піскорський є одним з чотирьох можливих кандидатів, яких «Зміна» планує висувати на президентських виборах у травні цього року».